Я продам душу диявола🖤

/5 розділ

Ганна весь час думала про неї, кожну свою секунду, вона думала як їй сподобатись, і не думала що це може буде не взаїмно.
Коли на неї дивилась Ємілія, вона красніла, а коли вона слухала її милий голосок, то в неї завмерало дихання.
Вона побачила, як вона гуляє з тим хлопцем з яким цілувалась, вона за ними почала спостерігати, щоб він не зробив нічого лишнього.
-Ємілія!–крикнула до неї дівчина.
-Почекай мене кличуть, Що!?
-Ходи сюди!
-Йду.–дівчина прийшла.
-Щось сталось?
Ганна взяла її за руку, трохи стиснувши її.
-Пішли в клас.
-Ага, я пішла скоро буду!–Ємілія крикнула до того хлопця.
Зупинившись на дві хвилинни, вона притиснула її до стіни.—Хто цей хлопець?
-Що? Чого така реакція?
-Ой..вибач, це виглядало тупо?
-Тупо виглядає, що ти то всіх мене ревнуєш, чому так?
-Та, нічого такого що ти вже собі придумала?
-Я подумала що ти в мене закоханна.
-Я?
-Ага.
-Та ні, не може буди.
-А що означає цей поцілунок?
-Це нічого, в тебе просто губи красиві от тоті і захотіла поцілувати.
-А, чого ти мене не відводиш до класу?
-Якщо чесно, тебе ніхто не кликав.
-Зрозуміло, значить набрихала.
-Ага.
-Давай погуляєм?
-Коли?
-Сьогодні.
-Добре.
Ганна пішла до Роксі в клас.
-О боже, Роксі! Я їй поченаю подобатись!
-Вітаю.
-Ура! Я така рада, ми з нею піду погуляю.
-Ага.
-Щось сталось?
-Ти мене вже достала з тою Ємілієчкою!
-Тихо не кричи!
-Угу.
Роксі встала та хлопнула за собою двері, зі злостю.
А Ганна через дві годиннки домовилась погуляти з Ємілією.
Вона пішла на зустріч з Ємілією, і  потім вони пішли в призначене місце, та сіли собі на лавочку біля озера.
Ганна, весь час думала чи признаватись їй чи ні, вона дуже сильно забоялась, цього що це може буде не взаїмно.
-Ти мене слухаєш?
-Ага.
-Добре
-Слухай...
-Слухаю, що?
-Я...ти мене подобаєшся!
-Ого, ти мені також.
-Правда?!
-Звісно.
-Ура!
-Може ти у мене переночуєш?
-Ну давай, у мене якраз мами не має у дома.
-Добре, пішли.
Ємілія пішла до Ємілії додому.

330 слів.