Після цих слів Андрій Миколайович пішов
Д:і що я наробила?
М:Діан ти не виновата, це я винен мені не треба наближатися до тебе поки Андрій Миколайович біля нас
Д:чого він завжди на все обіжаєть як мала дитина?
М:давай не думати про це
Д:а що ми будемо робити?
М:я хочу поговорити про нас Діан я тебе кохай це взаємно?
Д:Міш я тобі казала що ні
М: а цей поцілунок?
Д:це ти мене поцілував! І спихуй свою вину на мене!
М:я не спихую я нерозумію своїх почуттів
Д:а що з ними?
М:буває коли я бачу тебе то серце радіє очі збільшуються і просто скати тобі привіт для мене багато чого значить, а буває я бачу тебе то мені всерівно але коли до тебе хтось підходе то я готовий крізь землю провалитися.
Д:боже міша я б ніколи не думала що ти такий не зібраний з емоціями
М:я напевно піду бо вже пізно
Міша встав та вже підходив до двері як Діана сказала
Д:якщо хочеш лишався в мене
Міша посміхнувся
М:але ж Андрій Миколайович...
Д:ти чув що він вказав?
М:чув
Д:ну то ходи
Міша лягнув на ліжко та Діана повернулася до нього обличчям та обняла
М:що це значить?
Д:що ти на правильному шляху
М:тобто у мене є шанс?
Д:так але тільки один такшо не профукай його
В Міші на лиці з'явилася посмішка
