Іноді ми йдемо геть від тих,
Хто любить щиро, хто тримає ніжно,
Хто знає наші радощі й жалі
І терпить мовчки — завжди беззастережно.Ми йдемо до чужих порожніх снів,
До тих, кому ми й задарма не потрібні,
Шукаєм те, чого в них просто не було,
А ті, хто чекав, залишаються в тиші глибинній.Та тільки в мить, коли вже нас нема кому тримать,
Ми відчуваємо: помилка була страшна,
Бо ті, хто любив, вже не чекають нас,
А ми б, можливо, все віддали, щоб повернуть назад.Але в одну ріку не увійти вдруге,
Води нестримно понесуть усе,
І навіть якщо серце прагне повернути,
Ті двері зачинені вже назавжди.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Стихи
PoetryТут я пишу свои стихи, и если кому-то интересно, я буду рада если вы прочтёте