Стихи

Ехо самотності

Серед тиші я чую свій крик,
Ніби ехо, що в серці розбилось.
Я самотня, і день не сяє вже вік,
А ніч лише тінями вкрилось.

Забуті всі мрії, мов попіл летять,
Друзі розтанули в сутінках часу.
Ніхто не торкнеться, ніхто не обнять,
Тільки холод і порожнеча без голосу.

Я б пішла назавжди, зникнув як дим,
Та залишилась тут, в цих стінах порожніх.
Де кожен мій крок ніким не помічений,
Де кожен мій подих — безнадійний і болісний.

І сльози течуть, не спиняються знов,
Мов дощ на холодних вікнах.
Самотність — це вічний мій кров,
Що стискає серце до крику, до вічності зниклої.