Шанувальник

Розділ 4

                      Ми нарешті зустрілися...

Я не вірю своїм очам,це він...
Той сами чоловік який заходив сьогодні коли я закривала книгарню.
Сльози течуть ще більше ніколи не могла подумати,що він мені справді сподобався тоді в книгарні,а зараз хоче зґвалтувати.
-Прошу не роби цього,- благаю я і схлипую від сліз.
Він нахилив голову і дивиться мені прямо у очі.Що він хоче,чому так пильно дивиться на мене?
-Я божеволію від тебе.Знаєш чому ти мені так сподобалась?
Повільно торкається мого лиця і цілує мене,я упираюся.
-Хочу дізнатись про тебе все.Коли я вперше за скільки років побачив тебе у мене пішли мурашки по шкірі,я не міг повірити,що це ти моя Анна,-з посмішкою говорить він і продовжує,-Твої голубі очі,русяве волосся ідеальне обличчя...Я одержимий тобою,я хочу тебе.Якби ти знала наскільки я зараз стримую себе.Ніколи не міг подумати,що я знайду тебе,-ніжно торкається моєї талії і цілує.
-Знайду?
Запитує я з повною обережністю,чому мені так різко стало цікаво.
Здивовано подивився на мене,-Ха ти не памʼятає,тоді коли нам було то тринадцять років.
Мене прото осінило,не вже це він...
-Відпочинь,на сьогодні досить правди,-гладить мене по щоці і цілує страсним поцілунком.Він встав.Одягає маску і говорить.
-Не сумуй,я скоро повернусь і ми закінчимо те,що почали.
Я в повному шоці лежу на ліжку не змозі сказати хоч слово.

Через 5 хвилин він пішов, я ще досі гола і руки завʼязані за спину,повільно встаю і питаюсь розвʼязати.
Він не сильно їх завʼязав тому легко їх розвʼязавши я пішла в душ,переодягнувшись я присіла на ліжок.
Не вже це він?
Лукас Вільямс...

Ми були дітьми нам було по тридцять,у школі в мене не було ні одного друга.Точніше я була ізгоєм в класі.Одного дня до нас перевели хлопчика Лукаса Вільямса він відразу став ізгоєм також як і я.І за його зовнішність.Досить повний, з округлими формами, рисами але з красивими зеленими очима,можливо,вони були тільки для мене гарні.
Я соромилась підійти до нього,заступитися чи просто познайомитися.
Після уроків я ішла додому і побачила як Лукаса бʼють старшокласники.Я не змогла пройти мимо їх тому заступилась за його,і мене також побили.Після того дня ми стали краще спілкуватися він був таким добрим і турботливим.

Ми стали кращими друзями.Але я повільно закохувалась в нього.
  Він був з бідної сімʼї як і я,але відрізнявся від мене тим,що його батьки дуже любили.
Не те,що мій батько...

Після закінчення школи ми один одному пообіцяли,що ми будем спілкуватися,але ніхто з нас не стримав обіцянки...

Лукас Вільямс скільки уже років пройшло,а ми нарешті зустрілися...