Тільки вона, знає що у неї тривога в душі.

4.Все тяжче.

Я включила телевізор,і погасло світло вдома,мені стало ще страшніше...Добре що ми живемо в 21 столітті, і є телефони.Лежав він на тумбочці я взяла та включила музику, тихенько заграла моя найулюбленіша пісня...І знаєте в мене був гарний настрій,після прослуховування цієї пісеньки!Нажаль навушники були на кухні тобто на 1- шому поверсі,тяжко, та лячно було спускатися і брати ті навушники.Я прослухала всі пісні свого плейлисту, і мені подзвонила мама!!!Я була у шоці,бо мама з татом як 2 дні мені не дзвонили.Попередили не турбувати.Я пригала від щастя!Я швидко взяла трубку та там був сумний голос моєї мами:Доню,ми незабаром будемо вдома,тільки не бійся, так треба.Після цього вона вимкнула трубку, та я була здивована, і шокована чути це від мами, я заплакала, в подушку.І перед моїми очима промайнули мрії, просвяткувати Новий рік з батьками...Я швидко заснула,на 30 хвилин.Я прокинулася від гарячої подушки, я зрозуміла що у мене температура.Я взяла тихенько градусник та поміряла температуру було 37.9.Я не здивовано взяла Парацитамол та випила,за 5 хвилин мені стало краще.Цілу ніч я не спала мені було сумно,та страшно прикрити хоть одне око.