В пітьмі, що накрила порожнечу кімнати,
Ти тихо сидиш, закута в кайда́ни,
Частина життя, мов краплина сльозини,
В чиїх очах бачу безкраї глибини.
Коли ти, навіть розбита ущент
Порцелянова лялька, уламок легенд,
Поглянеш на мене крізь тріснуті очі,
Для тебе весь світ запалю́, якщо схочеш.
Ти ніжна й тендітна, зламана світом,
Квітнеш на розколинах померклим цвітом,
Понівечина людом, не віриш в життя,
Дозволь допомогти тобі, моє каяття,
Мій янголе безкрилий, впавший з небес,
Я -- твій, я з тобою, теж зраджений жнець.
Ми двоє, мій янголе, в прогнилому світі
Тріснуті, зламані, та не ли́шені німбів.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Порцеляновий янгол
PoetryМи двоє, мій янголе, в прогнилому світі Тріснуті, зламані, та не ли́шені німбів...