Ми вдвох спускались сходами, я ж звісно першою.
-ну що, продовжимо? – запитав Бущан у всіх інших.
-не знаю як ви, а я вже йду – я брала з дивану свої речі, одягаючи довге пальто й сумку через плечо.
-мені теж час.
-чому?
-я втомилася від цього екшену, хочу додому –
Відповіла я, йшовши вже на вихід. Засновник посиденьок підійшов до нас, мене на прощання обійняв й обійняв свого майже брата.
-гарного вечора – сказав Коля Бущану й ми вийшли.
Ми зробити декілька кроків у сторону до парковки, і Коля знову почав говорити зі мною.
-тебе підвести? – запитав він, дивлячись на мене.
-ні, не варто – зі своєї кишені я дістала ключі від машини й одразу пройшла до неї – бувай.
Сівши в машину, я поїхала додому, нарешті опинившись в тиші. Мама знову давала свої поради, не виконуючи їх для себе.
-доню, послухай що я тобі скажу – сказала вона сівши за стіл....ніколи, чуєш, ніколи не будь з футболістами...він тебе, як кажуть, "помотросит и бросит".
-мамо, по-переше у тебе був роман з футболістом...по-друге, це російське висловлення, і по-третє ти мені це кажеш кожен день.
-так, був, але...
-мам, ну хто винен, якщо ти йому зрадила? Давай бути чесними..
-ти мала б стати на мій захист, Екім, ти...жахлива.
Вона знову грюкнула дверима, знову пішла до себе. А я...я залишилась знову одна на кухні, маючи у себе на тарілці ту саму морквину що і вчора и позавчора, і....
Помивши посуд, я пішла так само до себе, не бажаючи когось дратувати. Голова була забита роботою, яку я шукала. Мама зі своєю пляшкою вина не тягнула нас. Саме тому, я прийняла рішення піти на роботу.
Що стосовно Буша? Він просто спілкується зі мною, не більше, навіть на друга не тягне.
Просто...є та й є.
Я дивилась на новини, які були про футбол, одразу згадавши про Колю, який спілкування зі мною на сьогоднішніх посиденьок...а можливо варто спробувати?
Можливо, я подобаюсь йому, можливо у нас щось вийде, і я нарешті вийду з цього кругу?
Я лягла раніше, аби завтра встати раніше. Завтра у мене справжній грандіозний вечір, яким керую я. Я все ще лежала на ліжку думаючи про те, чи все у мене вийде. Я влаштовувала це заради тої, яка прив'язана до мене...я в рабстві. Робота наче є, а наче і нема. Вона наче мені подруга, а наче хазяйка...як зробити правильний вибір?
