Ця збірка віршів досліджує глибокі внутрішні конфлікти, розчарування й страждання славетних султан, які, хоч і були на вершині слави, часто жили з відчуттям самотності та болю. Біографічні нариси додають контексту, розповідаючи про особисті історії...
Серед стін похмурих, у тиші снів, Де час злітає, мов попіл днів, Махідевран у сутінках світа, жінка, яка так давно забута.
Колись у сяйві, в палацах утіхи, Серед гаремних пісень і сміху, Кохання горіло палко у серці, Та стало попелом у чужій фортеці.
Сиве волосся, зморшки й тінь Нічого немає з тих юних днів. Вона одна, лише тиша німа В гіркому світі, де вмерла краса.
Згадує пору, де мрії цвіли, Де султан був коханням великим, палким, Та нині палац цей, як склеп у землі Для неї став домом, надто сухим.
Султана забута, мов тінь із казок, Серед гордих палацових стежок. В її серці зранений слід Біль та печаль, що стискає, мов лід.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
*Цей портрет не є портретом Махідевран Султан оскільки її портретів не існує, лише уявні образи. Це портрет східної жінки, написаний французьким художником Еміль Жаном Горьо в 1859 році.*
