вірші об третій ночі про людські почуття

насильство

"а ми не стомлені?"
сріблясті доріжки сліз знерухомлені,
кісти ніг моїх перевтомлені,
литки кінцівок кайданами надломлені.
голоси у вітрах причумлені,
мрії, мов тіні, темрявою відломлені,
босоніж чимчикуючи вулицями осоромлені,
мрії далекі вже розломлені.
їжа на смак розламлені,
дрібно подрібні, скельця прямонапрямлені,
світло ковтаю, як люди домлені,
знову видніються промені заземлені.

варіант 1 || 29.10.24.

буду вдячні реакціям та/або конструктивній критиці!!!