РЕАЛІСТ

-Життя без близьких-

Хлопчик уважно дивився в слід сестри. Хотів побігти за нею, але чомусь не побіг... Двері відчинила жінка років 40-ка, одягнута в старий сірий светер, темно коричневу сукню трохи нижче колін. Волосся її було піднято, а очі змучені, але дуже добрі. Вона не здивувалася побачивши хлопчика перед собою. Посміхнулася, присіла і запитала хлопчика, як його звати. Стас відповів трохи задумавшись. Вони зайшли в дитячий будинок і жінка почала знайомити дітей. Стас не говорив нічого зайвого, лише на питання відповідав. Ввечері коли всі полягали спати, хлопчик тихенько вдягнувся і втік через вікно. Коли він прийшов додому двері відчинила Таня. Вона була заплакана. Хлопчик не звернув великої уваги, адже часто бачив як сестра плаче. Таня вийшла на двір із Стасом, пояснила йому що мами більше немає і що йому краще буде в дитячому будинку. Хлопчик не хотів іти від неї, але він вірив сестрі і слухався її. Таня пообіцяла братові, що буде навідувати його і приносити якісь солодощі. Вона відвела його назад в дитячий будинок і попрощалася із ним.

Стас кожного дня чекав сестру, але вона не приходила. Минув місяць і вона нарешті прийшла. Він був ображений на неї, але все одно коли почув що вона прийшла, зразу зрадів і побіг до неї. Заскочив на неї і почав плакати. 

-Я тебе чекав...

-Я знаю... вибач.

Вона почала розповідати чому вона не приходила. Вони із батьком наступного дня після смерті мами переїхали в село Грутнє. Вона не зможе навідувати його. Можливо це останній раз коли вони бачаться. Хлопчик так дивився на сестру, ніби все розумів і сказав:

-Це не останній раз... ми ще зустрінемось !

Дівчина посміхнулася і невпевнено сказала:

-Можливо...

Вона пішла залишивши лише спогади. В Стаса піднявся настрій, він був веселий, радісний. Він подружився із одним хлопчиком, якого часто били інші діти. Його звали Діма. Але іншим дітям це не сподобалося, вони почали цуратися їх обох.

Минуло багато часу, він ставав все розумніший і розумніший. Почав займатися спортом. І багато спорив. Тепер вже він задавав питання, на які ніхто не знав відповіді. Він хотів зрозуміти, як таке можливо, що космос безкінечний ? Йому дехто відповідав:

-Хах, космос має кінець !

-Як ? Це не можливо... За космосом мусить ще щось бути! таке не може бути, де тоді космос? в чому ?

Стас пояснював такі речі, які ніхто не розумів крім нього і Діми. Одного разу в дит. буд. прийшла нова дівчинка її звали Даша. Вона була менша від Стаса на 2 роки. Дівчинка була дуже гарна, із темним довгим волоссям, великими карими очима і дуже розумна. Він зразу звернув на неї увагу. Вона чомусь саме до нього підійшла знайомитися. Вона запитала його:

-Із ким мені дружити ?

Стас дуже здивувався почувши таке питання. І подумавши відповів:

-А яких ти хочеш друзів ? 

-Таких, які будуть мене розуміти.

-А тебе не всі зможуть зрозуміти ?

-Ні, не всі. 

-Ну тоді дружи із Дімом, це мій друг. Він всіх і завжди розуміє.

-Це не можливо...

-Що не можливо ?

-Всіх розуміти не можливо! 

Стас хотів продовжувати розмовляти із Дашою, але вона пішла до Діми. Він здалека спостерігав за ними. Але це було не довго. Він зрозумів що закохався в той момент, коли боявся що Діма в неї закохається. Досить... він пішов до них.

Вони довго розмовляли на різні теми. А Стас за весь вечір не відірвав погляд ні на мить від Даші. Вона була така проста, водночас незрозуміла для нього. Він вперше побачив дівчину, яка здивувала його. Все на світі таке передбачуване, все- люди, погляди, погода, час, страх, все, абсолютно все... крім неї.

Життя навчило його бути обережним. Він ніколи не робив поспішних виводів, завжди думав перед тим як щось зробити або сказати. Якогось дня Стат покликав Дашу прогулятися, вона не відмовилася. Вони гуляли до вечора, розмовляли. Якось він запитав її:

-Даш, а ти віриш в любов ?

-Я думаю що любові не існує, це просто симпатія або прив'язаність один до одного. Рано чи пізно це закінчується. Тоді вже залишається лише повага або ненависть. 

-І ти ніколи не закохувалася ?

-Думаю ні...але хотіла б відчути тих метеликів в животі...

Стас подивився на неї, посміхнувся і поцілував її...