РЕАЛІСТ

-Дорога до вокзалу-

Вони покинули територію дитячого будинку. Почали бігти в сторону вокзалу. Даша зупиняється і каже:

-Стійте, я вже не можу...

Хлопці зупинилися. Стас каже:

-Добре, не будемо бігти, на нас і так не мають звертати увагу.

Вони повільно ішли. На дворі було темно, хмар не було, тому зірки добре виднілися на небі. Даша дивилася на зірки і посміхалася. Яка ж краса була на вулиці... Стас акуратно взяв її за руку. Вона помітила, але старалася не показувати це. Діма побачив, як банда хлопців б'ють одного чоловіка. Вони побігли до них. Стас і Діма почали захищати чоловіка. Почалися бити. Тут один із хлопців витягнув ножик і почав погрожувати Стасу. Неочікувано Діма теж витягає із кишені ножик. Стас здивовано подивився на нього. Даша спостерігала за ними здалеку. В цей момент вона підбігла і закричала що ідуть міліціонери. Всі розбіглися. Стас і Діма хотіли допомогти чоловіку піднятися, але він сказав щоб вони бігли, а через 2 години він буде їх чекати в кафе "Грінвіч". Стас кивнув головою і вони побігли. Даша питає:

-Ну і куди ми тепер ?

Стас відповів:

-На вокзал...

Діма подивився на нього і здивовано спитав:

-Як ? Хіба ми не підемо в кафе зустрітися із ним ?

-Ні, через 2 години вже можуть помітити, що ми втекли. Нас вже будуть шукати.

Даша посміхнулася і впевнено навела аргумент:

-Ні, серед ночі нас ніхто не буде шукати. Навіть якщо хтось помітить що нас немає... ми могли вийти в туалет, або ще кудись... Нас почнуть шукати лише зранку. А кафе далеко від дит. буд. 

Стас задумавшись відповів:

-Ну добре, тоді пішли. Іти треба далеко...

Даша посміхнулася і вони пішли в сторону кафе. Через 2 години прийшов чоловік. Вони вже чекали його біля дверей. Привіталися, представилися і зайшли в кафе. Чоловіка звали Віталій Ярославович. Він запитав, що молоді люди серед ночі робили на дворі... Стас відповів, що Даша його сестра, а Діма брат. Вони поверталися від бабки додому. Їй просто погано стало. ( Чоловік бачив, як вони перелізали ворота ). Опустив очі, посміхнувся і сказав:

-В любому випадку дякую, що допомогли мені. Я б хотів віддячитися. Може вам потрібні гроші на ліки бабусі або ще щось...

Діма подивився на Стата, який хотів щось сказати, але перебив його і сказав:

-Ой знаєте, не дуже зручно, але гроші нам зараз не помішають... Бабуся така хвора, а ліки дуже дорогі...

Стас і Даша подивилися на нього як на дурного...

Віталій Ярославович киваючи головою витягує із кишені гаманець і дає Дімі 200 гривнів. І запропонував чаю. Але Стас відповів:

-Ні дякуємо, мама нас чекає, вже пізно...

-Ну добре тоді, може в інший раз, ще зустрінемось...

Стас відвернувшись прошипотів:

-Не думаю...

Коли вони вийшли із кафе, Даша і Стас почали наїжджати на Діму чому він взяв гроші ! Діма пояснив, що гроші їм не помішають- квитки купити, або коли їжа закінчиться... Стас задумався і погодився. За квитки він навіть не подумав. Вони пішли на вокзал. По дорозі вони зголодніли. 

На вокзалі сіли на лавочку і поїли печеня, яке було в рюкзаку в Діми. Стас відійшов купити квитки. До Діми і Даші підійшли два п'яні  хлопці. Почали знайомитися із Дашою. Діма натякнув що в неї є хлопець. Хлопці подумали що то він і засміялися. Один із них поклав руку на коліно Даші. Діма забрав його руку і сказав, щоб він так більше не робив. Другий хлопець почав штовхати Діму. Вони почалися бити. Стас це побачив і дуже розлютився. Він підійшов і зразу вдарив кулаком по підборідді того хлопця, який торкався Дашу, що той аж впав. Потім обернувся і почав бити другого, але цей вже дав здачі. Коли той Стаса вдарив, він подивився на нього так, ніби хоче його вбити. Він підійшов так, що той зробив крок назад. Почав його дуже сильно бити. Хлопець впав, але Стас не зупинився, він присів і продовжував його бити. Даша кричала на нього, просила, але він не звертав на неї увагу. Тоді Даша підійшла, присіла біля нього, руками повернула його голову на себе і поцілувала його. Тоді Стас перестав бити. Пролунав голос. Сповістили що їхній поїзд прибув. Вони взяли рюкзаки і побігли на поїзд. У вагоні Даша витерла кров із рук Стаса серветкою. Поїзд рушив...