Сяйво Тисячі Вогників

#зимоваказка

Це був прекрасний зимовий вечір. Сніжинки кружляли в небі, ніби виконували якийсь граційний танець. В повітрі пахло мандаринками і чимось казковим. Тисячі вогників сяяли навколо, будиночки і навіть дерева, це надавало святкового настрою. Все було накрите снігом, ніби величезною білою ковдрою, святкові гірлянди грались безмежним спектром кольорів. Я це точно пам'ятаю.

Мені тоді було вісімнадцять. Я жила в невеликому, але дуже мальовничому місті. Тут не було високих будівель. По серед міста посягнулась річка, яка в зимню пору виглядала просто надзвичайно. В її відображенні можна було побачити маленьких рибок, які метушились і плавали з боку в бік.

Я йшла по одному із мостів, по шосейній частині беззупинно їхали машини. В мене була одна звичка з дитинства, яка приносила мені кучу задоволення - ловити сніжинки язиком. Незважаючи на те, що тоді я була далеко не маленька дитина, не втримавшись - спробувала спіймати сніжинку. Мені було так байдуже, що подумають оточуючі, я була щаслива. В руках був кульочок, в якому знаходився подарунок для моєї коханої людини - це був не просто подарунок, це була наша мрія.

Саме за це я люблю зиму, пора в яку ти натхненний якимось новорічним чудом, в якому хочеться дарувати людям посмішки, надихати, робити їх щасливими.

По дорозі група діток гралися в сніжки, вони закидували один одного снігом і голосно сміялись, серед світла нічних ліхтарів було видно їх червоні носики.

Ох, як я сумую за цими вечорами, коли ти вибігаєш на вулицю по пояс в сніг, на тобі шапка, рукавички, тепла куртка, чобітки і це все, що тобі потрібно для щастя. Береш санки і з гірки ухххх, так щоб за тобою покотилась малесенька лавина. А якщо пощастить, то по дорозі додому знаходиш кимось прочуханий кусок замерзлої дороги. І ти біжиш-біжиш, застрибуєш на неї -уррраа, не впав і на цьому добре. Очі світяться від щастя, зуб на зуб не попадає, але це не мішає тобі кататись на цій ковзанці з пів години.

Добравшись додому, я швиденько побігла до нашої ялиночки. Так як я з коханим лише почали жити разом, вона була дуже скромною. Невисока ялинка стояла по середині напівпустої кімнати. На ній були крихітні фігурки різних лісових звірів, які виблискували різними кольорами від гри сяйва святкових гірлянд. Але найціннішими прикрасами була не зірка на верхівці, як це буває зазвичай, а наші фотографії, які ми роздрукували і розвісили. Це добавляло певну теплоту і затишок.

За п'ять дванадцята, Новий рік вже крадеться за поріг. По телевізору лунало святкове привітання, в бокалах загадково шипіло шампанське, а в очах виблискувала радість. І тільки ми двоє, весь світ пропадає в такі моменти, новорічна магія наповнила нас.

10...9...8...7...6...5...4...3...2...1 !
З Новим Роком!!! - пролунало з телевізора, роздався дзвін курантів. Ми вийшли на балкон 5 поверху, наша будівля знаходилась на значному підвищенні, тому все місто було як на долоні. В руках по бокалу шампанського, ми ,окутані одіялом, спостерігаєм за неймовірно красивим видовищем : святкові салюти заполонили нічне безхмарне небо. Сяйво тисячі різноманітних вогників розлітаються над нами, серце б'ється шалено, перехоплює дух...

Ось і настав довгожданий момент подарунків. Я вже не могла дочекатись коли Саша відкриє те, що я йому приготовила. Як на зло, він досить довго і акуратно почав розпаковувати дарунок, не втримавшись , я помогла йому зробити це значно швидше. І ось останній клаптик паперу впав на землю. В руках в нього була скляна снігова куля.

На її дерев'яній ніжці був гравірований надпис:

"I love you
To the moon and back
To infinity & beyond
Forever & ever
S+V "

Сама куля була розміром з грейпфрут. В середині був маленький, але дуже симпатичний дерев'яний будиночок, з вікон якого світилось світло, на його подвір'ї стояли в обіймах хлопець і дівчина ,які пальцем показували кудись у небо, вигляд в них був щасливий. Поруч з парочкою була невелика снігова баба, яка радісно посміхалась. Позаду будиночка було пару ялиночок, які були трошки засніжені. Вигляд був досить гармонічний.

Взявши кульку я її струснула. Блискучий сніжок наповнив в секунду:
-Знаєш, колись і в нас буде такий будиночок і ми вийдемо на вулицю, і так же ж будемо спостерігати за Новорічним салютом, як ця парочка в кульці, на дворі буде вирувати такий же прекрасний сніжок і в тій хатинці буде спати наша малеча...

Зараз нам вже за 25, пройшло багато часу з тих пір, ми вийшли на подвір'я нашого будиночку. Поруч стоїть невеличка снігова баба, трошки похилена на правий бік, яку зліпили наші дітки, яким зараз по 3-6 рочків. І ми з коханим, закутані в покривало , чекаємо того небесного новорічного сяйва тисячі вогників... Все так як ми й мріяли...

Вірте в чудеса Нового року! Загадуйте бажання, йдіть до своєї цілі і ніколи не здавайтесь!