☆ Стихи давно забытого поэта ☆

Часть без названия

Проста розмова

- В нас сонце світить.
- В нас збирається на дощ.
- Ми тут в окопі…
- Я на зупинці у метро…
- Ти як спала?
- А ти?
- Нормально, та правда холодно вночі було…
- У вас спокійно?
- Ну, скажімо так, - відносно…
- Стріляли?
- Ну, не без того…
- Всі живі?
- Так, усі на місці!
- Це добре…
- Ти засмучена чого?
- Та так… щось важко й тоскно…
- У тебе щось болить?
- Болить… болить за вас душа!
- Це ясно… але ти не переймайся,
Уже так склалась доля… це таки війна…
- Коли це скінчиться?
- Не знаю…
- Я так втомилась!!
- Та втомився й я, але ж ти знаєш, ми стояти маєм -
Повинні ми стояти до кінця!
- Так, знаю…
- То не вішай носа! Все буде добре! Посміхнися! Ну?!
Пообіцяй, що ти не будеш сумувати!
Пообіцяй мені!!!
- Угу..
- Це все триватиме не вічно,
Закінчиться дурна оця війна
І ми ще стрінемось з тобою…
- Ти обіцяєш?
- Слово Козака!!
Усе, бувай! Я маю бігти!!
- Себе, благаю, рідний, бережи!
- Все буде добре! - трубку кинув,
- Вона сказала тихо: «Боже, поможи…»
02.07.2015