Привіт! Пишу першу книгу, надіюсь вона вам сподобається)
Мене звуть Аліса. 14 років. Висока. Великі, карі очі, вони стають темнішими коли я злюсь, а часом геть чорними. Волосся каштанового кольору. Воно густе, не довге й не коротке, пряме, жорстке та неслухняне, тому часто розкуйовджене. Я не звичайна дівчина, та не така й особлива, чи щось таке. Я - виродок сім'ї. Так, виродок.
Я живу в незвичайній сім'ї. Сім'ї магів. Тільки, магі - це чоловіки, а жінки - відьми. Та я не відьма, я народилася без магічних здібностей, тому в сім'ї, я - виродок.
Батьки часто сперечаються через це, та я вже привикла до їх постійних суперечок. Ще, життя подарували мені постійного ворога - Діму.
Діма - мій брат, старше мене на два роки. Зеленоокий брюнет. Серйозно вивчає іноземні мови: англійський і французький. Крім того, він займається спортом, майже щодня відвідує спортивний клуб. Та він постійно вихваляється своїми уміннями керувати вогнем (що мене злить та засмучує), а ще в спадок йому перейшли магічні часи прадіда, які дозволяють йому зникати та появлятися де йому хочеться, та для того щоб з'явитися... наприклад в іншому місті потрібно багато сили, та йому це не страшно. Тато завжди говорить, що Діма стане великим магом, з такими здібностями як в нього. Ми постійно спепечаємося та воюємо один з одним. Він весь час знущається з мене, а батьки навіть не зважають на це. Їм всерівно, що я вкотре получу синьця.
Моя мама - Олена Динсдейл. Першокласна відьма. Вчителька світлознавства в магічній школі. Красива, мудра і водночас жорстока жінка. Вона завжди береться за моє виховання. Каже "якщо вже не відьмой, то маєш стати красивой жінкой що вийде заміж за багатого, та тобі й це не світить з такими манерами". Для мами я роблю ВСЕ не так: не так ходжу, не так розмовляю, не так їм і тд. І за кожну неправильну дію вона мене жорстоко наказує, одного разу закрила в підвалі з щурами на цілих 5 годин!
Мій батько - Віктор Динсдейл. Директор найпопулярнішої магічної школи (мама працює в менш популярнішій і в іншому місті, та завдякі магії вона там вже за пів секунди). З ним я ніколи не могла порозумітися і поговорити, хочаб про щось! Йому геть не подобається, що у нього дитина без магічних сил, тому я для нього навіть не існую. Ось так.
Так... У мене не золоте життя. Я хожу в звичайну школу, де на мене завжди чекає моя найкраща подруга - Ліля. Вона одного зі мною зросту, висока, красива дівчинка. У неї величезні чорні очі і довге чорне волосся, які вона акуратно заплітає в косу.
Вона моя однокласниця. Але ми зустрічаємося з нею не тільки в школі. Адже ми з Лільой дружимо вже три роки! Ми часто прогулюємось після важкого дня в школі. Я часто бувала в неї, а вона в мене ні разу! Мама не дозволяє, говорить, що ще магію побачить. Ліля не ображається, вона вже давно зрозуміла, що вдома живеться мені не солодко...Вона вміє не тільки підтримати мене у важку хвилину, а й порадіти моїм успіхам.
Та навіть, якщо ми порізно сидимо по домівках, ми з нею часто переписуємося в Інтернеті або розмовляємо по телефону. Звичайно, як і всі дівчата ми любимо поговорити на різні теми. Ми рідко говоримо про хлопців, та коли таке буває вона тає на очах.
Та я навіть не уявляла, що скоро все моє життя змінится...
