Ну от.. Останній день перед зимовими канікулами.. О, як всі цього чекали! Це ж благодать,але мені цього якось мало хочеться.. Навіть не знаю,чому. Ну що ж,відбути 3 нещасних уроки і "дерти кігті"додому! Так,вам не почулось- ДОДОМУ. Тому,що більше немає куди йти.. Джен буде готуватись до поїздки в Єгипет. Там вона з сім'єю зустріне Різдво.
Отже,я вже вдома.. Вдома Роберта не було. Цікаво..наче в нього відпустка? Побачивши на столі листок,я прийнялась читати : "Красуне,я у відрядженні до Різдва. Надіюсь,сама впораєшся з Різдвяною вечерею?Чекай мене. Роберт"
Хм... Щось тут таки не так.
Роберт казав,що усіх працівників відпускають за 5 днів до свят.. Цікаво. Бреше,напевно. Треба це перевірити! Я швидко зібралась і побігла. А куди?Я пам'ятаю з Робертових оповідань,що агенція знаходилась у найрозбійничому кварталі Брукліна,де ми і жили. Потрібно було на Даілі-стріт. Що ж,я ще встигну на 24 трамвай.
Я забігла в трамвай і сіла в навушниках на останнє сидіння... Не хотіла, щоб бачили мої сльози..Сльози образи,що Роберт від мене щось приховує...
Район Бруклін такий красивий,весь у вогнях гірлян:,сині,фіолетові,червоні,салатові,оранжеві,рожеві... Але я бачила це одною,кольоровою массою,крізь сльози..
ВИ ЧИТАЄТЕ
Я помру під весняними зірками
De TodoМагда-дічина з Нью-Йорку. Вона навчається в пристижному ліцеї,де і зустрічає брутального хулігана з 11-б-Марка Вальтера. Але несподівано в Магданелли виявляється важка хвороба. Вона повністю осліпає і в Марка та Магди є всього 4 місяці,аби попрощати...
