Тепло наших сердець

Глава 6

- Мері!Зачекай! - кличе мене хтось.Це директор школи. -Ти чудово прикрасила школу!

- Кгхм, кгхм - видавила звук Джулія.

- Ой, пробач!Ви чудово прикрасили школу, велике дякую вам за це. -сказав він. - Як вам гра?

- Було дуже цікаво спостерігати за нашою командою.Вони справжні молодці. - з усмішкою сказала я.

- Особливо Пол, чи не так? - моя усмішка одразу стерлась з мого обличчя. - Він буквально врятував нашу команду.

- Угу, - байдуже вимовила я.

***

Наступного ранку батьки все ж таки зібрались їхати на святкування своєї річниці.

- Мері, мені потрібно тобі дещо сказати, - каже мама,беручи сумку з дивану. Я уважно слухаю її. - Ти знаєш містера Сміта?

Це питання здивувало мене.

- Це той, що постійно був Санта Клаусом на Різдво?

- Саме так!

- Ну і?

- Його син сьогодні прийде до нас на ночівлю.Ти не проти?

- У нього є син?

Я дуже здивувалась, адже його син ніколи не приходив до нас в гості і я його ніколи не бачила, і не чула про нього.

- Люба, нам слід поквапитись,якщо ми хочемо встигнути! - гукає тато, тицяючи на годинник.

- Все, ми поїхали, - мама мене поцілувала в лоб і направилась до дверей. - Їжа в холодильнику і якщо тобі потрібні гроші, то вони на тумбочці, в нашій спальні.Доглядай за Дореті.Бувай!

- Бувай.

Машина зрушилась з місця

"Вони поїхали"- надіславши повідомлення Джулії, я направилась дивитись телевізор.

*звук надісланного смс*

"Я вже майже біля твого дому"

"Добре"

Заблокувавши телефон,я почала шукати якісь фільми на телевізорі.Переважно була реклама, реклама і реклама.Я сказала, що там була ще реклама?

Зрозумівши, що в цьому нема сенсу, я вимкнула телевізор та пішла на кухню.

Я взяла попкорн, точніше кукурудзу, яка була в щільному пакеті і поставила її в мікрохвильовку, щоб та стала їжою, яку їдять при перегляді фільму.