Дзеркало майбутнього

Людина, якої не було Частина 3

Заспокоївшись, Клавер пішла освіжитись, помивши лице холодною водою. Густав їй дозволив не йти сьогодні на уроки.

Клавер встигла одягнутися, як тут відчула тяжкий запах газу. Вікна були відчинені, але хтось їх зачинив. Тут вона побачила, що двері зачинились. Проходячи мимо, Еліс відчула запах газу зі стін ванної кімнати. Дівчина почула крик про допомогу. Еліс попрямувала рятувати Клавер. Двері заклинило. Коли газ перестав витікати, двері самі відчинилися. Еліс викликала директора на допомогу. Вони її привели до тями.

- Клавер! Смерть твоєї мами не показує ознак того, чого можна довести себе до самогубства.- налякано промовив сер Густав, тримаючи Клаву.

- Клянусь, це не я! - Крикнула Клавер на директора, тікаючи в свою кімнату.

Наступного дня Клавер підготувалась на уроки. Вони саме мають писати контрольну роботу з Географії по темі " Зовнішні Економічні зв'язки ". Заходячи в кабінет №23, Клавер побачила контрольні роботи на столі Місіс Раллі. Клавер ввічливо попросила не писати контрольну в зв'язку з тим, що вона пропустила урок повторення. На її ввічливе прохання пішла категорична відмова. Всю контрольну роботу вона писала навмання.

Дзвоник на перерву. Зі стін, Клавер чує дивні слова:

- Ти тут лишень тому, що нам потрібна. Якщо тобі потрібна жива мати, то чекаю ввечері на четвертому поверсі школи. Вона у безпеці, доки не прийде Він.-вимовив грубим тоном голосу звук зі стін.

Клавер встигла познайомитись з однокласником Джеймсом ближче. Вона йому все розповіла, але він їй не вірив.

- Ти мені не віриш?-спитала Клавер.

- Просто ти сама прислухайся до своїх слів.-відповів Джеймс. - Звуки зі стін, хтось хоче тебе отруїти газом, двері і вікна самі зачинились... Я не знаю як такому повірити.

- А як ти це поясниш?

- Ну... Хтось жартує, використовуючи звукозапис, газ... З газом таке часто буває, а двері і вікна... Протяг.

- Ясно. А не легше було просто сказати: "Я тобі не вірю?"! Навіщо тягнути так. Якщо ти не віриш, тоді пішли зі мною ввечері на четвертий поверх!

- Ах-ах-ах. Ти мене вибач, просто такого поверху в школі немає.- сміючись сказав Джеймс.

- А тебе ніколи не дивувало, що там за дверима в зачиненому кабінеті №128?

- Ну... Кабінет. Логічно ж.

- Як знаєш. Мені потрібна твоя допомога. Треба щоб хтось відволікав директора, поки я візьму ключ з учительської.

- Навіщо так мучитись. Візьми у прибиральниці.

- Що я їй скажу? Дайте ключі від кабінету №128, бо я маю піти назустріч з чудовиськом? - сказала сарказмом Клавер

- Я казав тобі щось у неї просити? Просто непомітно візьми ключ і все. Тим більше, вона там не буде прибирати.

- А що у неї буде робити той ключ?

- Стояти біля інших ключів.

- Добре. Іду спробую.

- Стій, а як же обід? - спитав Джеймс, та Клавер не почула. Він все ж пішов за подругою.

- Будь ласка, Джеймс, відверни її увагу. - попросила Клавер.

- Іду. - сказав Джеймс з нахмуреними бровами.

Клавер взяла ключі й дочекаклась вечора. Вона, беручи ліхтарик, почула шерхіт за дверима.

- Хто тут? - Сказала Клавер, наводячи включений ліхтарик на двері. Тут двері відчиняються. - Джеймс! Моє серце в п'ятки впало! - налякано сказала Клавер. - Що ти тут робиш?

- Я... Вирішив з тобою піти. - промовив Джеймс.

- Ти ж мені не вірив.

- Забули. В тебе є ще один ліхтарик? - спитав Джеймс.

- Тримай. - відповіла Клавер, даючи ліхтарик Джеймсу.

На третьому поверсі була кімната, в яку треба проходити сходами. Це й була кімната-кабінет №128. Коли Клавер відкрила двері, тут...