1.1

51 3 1
                                    

Перший день літа почався буденно. Ніщо не виділяло його з-поміж інших днів, окрім хіба окриленого відчуття радості. Мати покликала мене снідати коли на годиннику було опів на десяту. Я вже й забув, коли востаннє так пізно починав свій день. Стіл було накрито на двох, на білій поверхні тарілки розсипалася гречка. Під час трапези мама розповіла що тато рано пішов на роботу, чому я й не здивувався, він завжди ставав о шостій ранку, а вже в сім сорок заводив двигун своєї машини.
— Іво?
— Гмм?- запитав я з повним ротом.
— Ти певно не знаєш, але у тебе є бабуся, її звуть Гертруда, ти не бачив її ще від свого третього дня народження. Вона запросила тебе до себе в село. Якщо не хочеш ти звісно можеш не їхати, - і вже тихіше, ніби хтось міг нас почути,- бабцю Гертруду всі називають дивачкою.
Мої очі стали схожими на 5 злотих*, спершу через те, що до цього дня я був упевнений що всі мої родичі крім батька з матір'ю, це тітка Грася. Тітка Грася була тією особою, яка згадує про твоє існування лиш на день народження і Різдво, а ще дарує всіляку дурню. Ось скажіть - кому в 13 років знадобиться дверна ручка? Чи гайковий ключ для неіснуючого мопеда? Певно тітка Грася все ж вважає всі ці речі дуже необхідними кожному підліткові.
*5 злотих - польська монета діаметр якої 24 мм.

Те, про що мовчить річкаWhere stories live. Discover now