І ось останній день коли я в дома. Ну чому останній? Я згадала що у мене до цих пір сумка Ані. І я вирішила подивитися що в неї в сумці. На очі меня потрапив телефон Ані. А що вона в мій лазить, а я не можу. І тут моя цікавість переборола мою правельність. Я взяла телефон и вела її пароль. Як добре, що подруга мені його показувала . Я зашла в мої сообщенія тоїсть у Ані. І те, що я там побачила, мене привело в шок. Добре, що нікого не було в дома. Там були смс від мого хлопця Алекса.
- я брошу її раді тебе . не кидай мене. Я тебе люблю.- такі смс були на телефоні у Ані, але чомусь відповіді не було. Сльози покотились з очей . Мій уже другий хлопець і він липне до Ані і як я замітила то вона не проти цьому. Чого життя таке дебільне , чому йобані подруги відбивають у мене хлопців ? А ця Аня я їй вірила більше чим своїй мамі. А вона мене зрадила . Відбиває у мене хлопців . Вона як повія бігає від одного до іншого. Життя немає смислу . Чому мене всі зраджують. Я біжу в комнату і бю всією силою у стіну . І тут я розбиваю ноутбук. Вот і все мені піздец від мами.
