*****************
В лікарню я так і не йшла, нічого не злама ж, пішла додому .
Підхожу до своїх дверей, хмм вони відкриті. Я помало захожу в дім і тут на дивані сидять Мегі, Еван і Сем.
-Еее , ви що тут забули а? -я прикрила лице рукою, шоб вони не бачили мій ніс - власного дому немаєте чи що!!!
- Утихомирся, ми просто чекали тебе-трохи з перепугом сказав Еван- а ти чо так швидко?
- Як ви взагалі зайшли? Нас відпустили - на мене дуже дивно дивитися Сем, я починаю чют ускорятись і бігти на верх. - я скоро.
- Белла!!! -крикнув Сем , а я навіть не встигла дойти до сходів - чого ти закриваєш своє лице?
- Просто.
Сем встав з дивану , підійшов до мене і забрав руку з мого лиця.
- Що це таке!!! - він продовжував кричати.
- Шо ти кричиш на мене, ну подумаєш , впала - він так себе веде так як мій хлопець, мені це подобається, но всьоже.
- Я не вірю , тебе 100 відсотків хтось вдарив , Емма?? - рідвищивши голос сказав він.
-ХВАТИТЬ НА МЕНЕ ОРАТИ, НЕ ЕММА, А ПІТЕР ЯКИСЬ, ЧО ТИ ДО МЕНЕ ПРИЧЕПИВСЯ ?- фуух, я викричала це все, відштовхнула Сема і побігла на верх, з сльозами, він зажав мені руку коли "допитував".
-Хей Сем, чо ти так кіпішуєш? - спитав Еван.
-Ну ти представ, приходить твоя люби....подруга побита, і її побив якись Пітер!
- Добре іди краще присядь.
-Присяду, але не тут , а у себе!
Я почула як хтось гримнув дверима, можливо то Сем. Ну і добре, чого він взгалаі такий злий.
.
Сорі за маленьку главу, дуже змучена писати.
Сорі за помилки
