Сутінки: ПОВЕРНУЛИСЯ [Returned]

1997

Напевно, мені просто варто змиритися з тією думкою, що моє життя ніколи не складеться так, як я хочу.

Все почалося сьогодні, 23 грудня 1997.

З*явився він.

Увірвався в моє життя і перевернув його з ніг на голову.

Я туманно пам'ятаю, що було до того.

Але в моїй пам'яті добре закарбувалося те, що було після того.

Шем.

Тільки я чула це ім'я, мої думки перетворювалися на райських птахів і летіли геть. Забувала про все на світі, коли він був поряд.

Але тут одна настирлива птаха яскраво червоного кольору, яка мене страшенно дратувала, підлетіла і прокричала мені на вухо:
"Ви лише друзі! І нічого більше-е! Він сам так сказав, забула?"

Так. Шем не шукав стосунків. Це перша річ, яку я в ньому не розуміла.

Була і друга. Я не могла зрозуміти, чому його цікавлять хлопці.

"Ні ні ні, - казилась моя Темна сторона, - добивайся свого! Будь хороброю нарешті, борись за його серце!"

"Ну що ж, - сумувала світла, - це його вибір, не смій осуджувати!"

"Залишіть мене в спокої і дайте поспати, - такою була відповідь після кожної суперечки себе із собою.

Шем прекрасний. По-особливому ідеально створений для мене. Так говорила моя мама, до того як дізналася, що Шем гей.

Він це сказав прямо, сподіваючись на те, що я його зрозумію і підтримаю.

Я старалася це зробити, але не вийшло.

Я ніколи не втомлювалася фантазувати як ми будемо в майбутньому кохати один одного, як ми подорожуватимемо, житимемо разом. Але подальше моє існування життям не назвеш.

"Частинки мене нагадують мені про тебе. Ми надто довго дружили, тому занадто важко змиритися, що ти став трішки іншим. Пробач. Я думала, що ми будемо разом. Деколи, а саме тоді, коли ти забуваєш говорити про свого Олбі, я думаю, що в нас все-таки щось би вийшло. Але ти знову і знову починаєш торочити про варіанти подарунків на вашу річницю першого поцілунку. Зрозумій мене правильно, я не засуджую тебе. Але ця гра не для мене, - такою була моя відповідь на його запитання чому я не дзвонила йому цілий тиждень.

Світла половина сподівалася що це його перша любов, і що він може змінити своє рішення. Мені потрібно просто опинитися в правильному місці і в правильний момент. Темна сторона сміялася так, що мені аж у голові віддавало.

Шем розсердився, накричав і пішов геть. Довго про мене не згадував. Лише через 6 років я отримала скупу листівку " Запрошення на весілля Шема та Олбі".

Світла засмутилась. Це означало, що вона марно втішала мене шість з половиною років. Вперше за її існування вона хотіла скрутити комусь горлянку. Темна була задоволена.

Мені почали набридати їхні суперечки, я перестала все це слухати. Вони образились - я відкинула їхню дружбу. Лише відмахнулася, та й усе.

Перестала слухати і маму, і сестру, й всіх рідних. Я відрізала себе від всіх.

Далі пішла геть. В гори. Там я швидко заспокоїлася, забулися мої роки страждання. Проста захопленість - скажете ви? Для мене це було щось більше. І те я втратила.

На зміну Шема прийшла вона - Нессі, моя маленька собака-чудовисько. Золотистий лабладор допомагав мені змиритися з пусткою в серці, коли я покинула всіх. Довгий час ми жили в горах, у маленькому дерев'яному будиночку. Він завжди прикрашений гірляндами, теплі подушки розкидані по всіх його кімнатах. Повно кружок з гарячим чаєм, я і Нессі.

Подовгу дивилася у дзеркало, роздивлялася русяве волосся, завжди зібране в розтріпаний хвостик або ж гульку, де подекуди виблискували срібні пасма. Моя шкіра значно поблідла. Тут, в Карпатах, часто лиють дощі, та я це обожнюю. Коли пасмурно, гроза, блискавки, град - тоді в мені прокидається якась неймовірна сила. Помітила, що очі знову "перефарбувалися" з голубого в сірий. Така моя особливість - часто змінюється їхній колір. Зеленувато-сіро-мутно-голубі. На сонці взагалі дивні.

"Годі, - сказала я сама собі, коли почала передивлятися Гаррі Поттера сорок третій раз, - пора відправлятися за пригодами"

Скажу чесно, я їх знайшла. Та ще й які. Та ще й на 5-ту точку.

Я почала шкодувати? Судячи з якого боку глянути. З*явились багато мінусів, багато плюсів, і з*явилися оті.