- Я Ден Паркер. Мені 17 років. Я перевівся з іншої школи до вас. - сказав він і видавив фальшиву усмішку.
- Сідай до Вероніки- строго сказав учитель.
Він сів і усміхнувся, я теж усміхнулася йому у відповідь.
-Привіт я Ден, а ти як я зрозумів Вероніка- сказав Ден і усміхнувся, але на цей раз його усмішка була щира. - Давай знайомитись? - сказав Ден.
У нього шикарна зовнішність: він високий, бля та він вищий за мене, у нього чорне як ніч волосся і сині як океан очі, оооо в нього ще шикарний торс...
— А давай. - сказала я і усміхнулася йому - У тебе є дівчина? - задала я йому запитання, але потім пожаліла, я відчувала себе не дуже через це, але мене розпирала цікавість.
- Ні, а чого ти питаєш? - усміхнувся він мені якось дивно і додав - Хочеш бути моєю? - прошептав він мені на вухо. І поклав свою руку мені на коліно і я не відвинула її, та що це зі мною...
Я побачила його здивованість. Ден почав піднімати руку вище і вище, тут я отямилась і вдарила його по руці.
- Ей ти чого б'єшся? - запитав він мене.
- Ти шо вобше, я тобі не якась шлюха з клубу, думаєш шо усміхнувся і я твоя? - мало не закричала я. Злість переповнювала мене. Я вся кипіла. Думаю у нього зараз буде струс мозгу - подумала я.
- Знаєш ти не схожа на всіх інших дівчат ти якась незвичайна, мене потягнуло до тебе, і ще дещо поперше я дуже хочу тебе поцілувати, а подруге вибач ща те що роспустив руки. - сказав він і почесав потилицю.
Я була просто в шоці від сказаних ним слів. Далеко в душі я теж відчувала пристрасть і притяжіння до нього.
- Знаєш я тебе пробачаю, але дивно я відчула те саме до тебе, я хочу тебе поцілувати... - сказала я і усміхнулася. Я просто в шоці від себе. Ніка яка ніколи не говарила з хлопцями ось так відкрито - змінилась.
Ден був в шоці. Але потім зібрався і сказав:
- В тебе є хлопець? - з надією в голосі спитав він.
- Звичайно ні. В мене є брат який відганяє від мене всіх хлопців. - відповіла я.
Продзвенів дзвінок і закінчився урок. Я почала збирати свої речі і в цей момент до мене підійшов Ден......
