Листи, які ти ніколи не отримаєш

Лист 1

        Знаєш... Ох, вибач, я ніколи не писала листи і не знаю як правильно їх оформляти. Та, гадаю, зараз це не так важливо. Я не знаю чи потрібно відправляти цей лист, чи варто тобі читати його, і чи треба тобі взагалі знати про те, що я тут напишу. Я не знаю... Та знаю одне... Я знаю як мені тебе не вистачає. Мені не вистачає наших зустрічей, наших обіймів, наших розмов, наших... Боже, та я б усе віддала, лиш би знову побачитися з тобою! Я хочу знову поговорити з тобою, посміхнутися тобі, обійняти тебе, поцілувати...  Я хочу знову відчути твоє тепло. Знову зазирнути у твої очі і побачити там щастя. Я хочу знову підійти до тебе, хоч на кілька хвилин. Хочу розпитати як у тебе справи, як живеш, як друзі, рідні. Ми ж з тобою так давно не бачилися... 

       Пам'ятаю, як перші два тижні я не знаходила собі місця - постійно плакала, ні з ким не хотіла говорити. Здавалося, світ помер, я померла... Все рухнуло за одну мить, як картковий будиночок. Весь час я чула твій голос, відчувала твої тепло і дотик, бачила твою тінь. Ха, дурненька, збожеволіла... Одного разу влітку, поверталася додому, і побачила тебе. Дивно, я думала тебе немає в місті. Ти ж мав їхати в липні відпочивати. Та це не так важливо. Важливо, що ти тут. "Це він! Він!" Мене розривало з середини. Як хотілося підбігти до тебе, зупинити, хоча б сказати просто "привіт". Та я ж боягузка, ти і сам це чудово знаєш. 

       Я сумую... Сумую за тобою... За нами... За нашими прогулянками. За тим, як ми пробралися на дах багатоповерхівки і провели там цілу ніч. Тоді я розповіла як люблю небо, а ти сказав, що любиш мене. Це було незабутньо. Ти, я і зорі... Та це не єдиний момент, у який мені хочеться повертатися знову і знову. Ми прекрасно проводили разом час. А знаєш, я там часто буваю. Там, на даху. Приходжу, щоб відпочити, посміятись, поплакати. Ще мабуть, я іду туди в надії, що і ти прийдеш. Ха, наївна... 

       Послухай, я не прошу тебе повернутись, хоча я дуже цього хочу. Але знаю, що це така ж нереальна мрія, як і мрія про шоколадний замок. Також я не прошу тебе відповідати на цей лист. Не варто...У тебе нове життя, не варто псувати його мною... Я не прощаюсь з тобою. І якщо, дозволиш, я напишу тобі знову. І ще, хочу, щоб ти знав - ти потрібен мені.

            Твоя M.G.                                                                                                               15.08.2016