Листи, які ти ніколи не отримаєш

Лист 2

      Хей, і знову привіт.

     Це я, твоя M.G. Сподіваюся, ти прочитав мого першого листа. Думала, більше не напишу (навіщо ж тобі така морока), але не втрималася. Занадто велика спокуса, щоб від неї відмовитися. Мабуть кожна людина захотіла б написати тому, кого любить. Любить всім серцем, всією душею, кожною клітинкою свого тіла, любить так як я... 

       Для мене щастя - просто знати, що ти читаєш це, торкаєшся своїми руками цього листа, вдихаєш його запах, впізнаєш мій мало кому зрозумілий почерк. Чорт, мене переповнюють емоції! Як ж я тебе люблю. Люблю давно.. Ще з самого початку нашого спілкування. Таке відчуття, наче я люблю тебе вже цілу вічність. Я люблю тебе... Усього тебе... Усі твої переваги та недоліки, усі твої захоплення, твою зовнішність і твій внутрішній світ. Усього... Розумієш?... І я досі пам'ятаю тебе. Пам'ятаю колір твоїх очей, твою посмішку, твої руки. Пам'ятаю, яке на дотик твоє волосся. Я навіть пам'ятаю твій шрам на правій руці. Я запам'ятала кожен наш вечір, кожен твій дотик, поцілунок... Я запам'ятала нас...Я ніколи не забуду тебе, хоча бувають такі моменти, коли хочеться стерти цей наш спільний період у житті. Та не можу. Скільки разів намагалася, а не можу. Усе нагадує про тебе: парк, дах, наше улюблене місце у кафе, тролейбус, у якому ми вперше зустрілися. Усе... Навіть та дурна чашка, яку ти забув у мене в дома. Спочатку я її берегла, думала, що ти повернешся, хоча б за нею, і вкінці - залишишся зі мною. Але я й сама розуміла, що цього не буде. Ти не прийдеш... Не зателефонуєш, більше не постукаєш у мої двері, а тим більш у моє серце... 

       Я сумую. Мені зараз так боляче. Хочеться просто вити і плакати. Вити від болю та плакати від безвихідності. Я знаю, ти тут у цьому місті, живеш звичайним життям як і раніше. І я в будь-яку хвилину можу прибігти до тебе, але цього не варто робити. Ти тут, але ти так далеко... У кожного своє життя. У тебе є дівчина, можливо, наречена. Повір, я рада за вас, справді. Може вона і є тією єдиною, яка тобі потрібна. Сподіваюся, ти щасливий з нею. 

      Пам'ятаю, як ми були на весіллі твоєї сестри. Вона танцювала зі своїм чоловіком вальс, а я стояла, дивилася на них і плакала. Плакала від щастя і не вірила, невже і справді усе буває настільки чудово. А ти підійшов до мене, витер сльози, обійняв і сказав, що незабаром і у нас буде таке свято. Я спочатку не повірила тобі, перепитала. Я не вірила у те, що ти захочеш пов'язати зі мною усе своє життя. Та я взагалі не вірила, що знайдеться така людина, яка захоче не те що одружитися на мені, а навіть просто заговорити. Але ти змінив мою думку - я повірила тобі. Я довірила тобі усі таємниці, усе своє життя, своє тіло та душу... Ти - та людина, яка перевернула моє життя на всі 360 градусів. Ти показав мені життя таким, яким воно є насправді. Так, були сварки, непорозуміння, відстань, сльози, але увесь цей час ми були разом. І ми були щасливі... Хіба не так?... 

      Послухай, я не виню тебе в нашому розставанні. Ні в якому разі. Тут провинилися ми обидвоє. Що ж, таке життя, якщо нам судилося розійтися, значить, так мало статися. Я гадаю, ми пройшли з тобою чудовий шлях. Хоч не повністю, але все ж таки... Якщо ти не проти, я напишу знову. Навіщо? Не питай... Сама не знаю, нащо я це роблю. Просто мені так легше... І будь ласка, запам'ятай - я люблю тебе. Люблю... І ніколи не перестану, хто б мені що не казав. Я живу для тебе і заради тебе.

                 Твоя M.G.                                                                                             03.09.2016