Життя Емілі

Частина 1 "Життя Емілі"

Від Автора: Перш ніж розпочати історію я задам вам запитання. На вашу думку людина спроможна змінити своє життя так, як вона цього бажає навіть якщо у неї ну таки дуже невиправна ситуація в житті, яку ну ні як не зміниш?

Напевно більшість відповіли б, що "ТАК" і напевно ще й би доповнили, що людина сама творець свого життя і долі.

Ну що ж подивимось яку відповідь дасть нам головна героїня розповіді.

                                                              "Життя Емілі"

Мін'юр провідна країна яка знаходиться на першому місці в світі тут практично ідеальні умови для життя людей, тут немає безробітних, тут немає бідних, які живуть на вулицях або просять милостиню, кожне містечко і село виглядає по багатому, тут багато різних лісів, тварин, рослин і люди до всього відносяться з любов'ю...

У місті Карт'юр у родині Лантарів сталося велике чудо, Міліза Лантар народила дочку яку назнали Емілі. Емілі була дуже яскравою і енергійною дитинкою розвивалась і росла. Батьки, сусіди, всі люди які оточували маленьку дівчинку ніколи б не сказали про неї ні одного поганого слова "Емілі дуже гарна дівчинка як тільки на неї подивишся аж радість до душі береться"-казали сусіди. Ніби все гарно і ніяких проблем хм-м... Тоді можливо можна і закінчувати історію, адже все ідеально ніби "Хеппі енд"...

Але це історія, а історії дуже великі які мають певний зміст за яким потрібно мандрувати тому ще не кінець а тільки початок...

Пройшло багато років...Ну добре не дуже аж так і багато приблизно 5 років від народження Емілі (до речі Емілі народилась 06.06.1766 р.) отже 1771 рік маленькій Емілі уже 5 років вона як завжди енергійна і світиться немов сонечко, вона через рік піде в школу тому вона серйозно налаштована адже школа це пора гарних спогадів про навчання чи однокласників...

Уже в 5 років Емілі вміла робити все писати, читати, гарно і чітко говорити, навіть малювати як великий художник...Батьки дуже пишалися своєю донечкою і оберігали її як золото...

Одного разу Емілі захотілось намалювати картину на якій зображена веселка, поле, сім'я... Отож вона прийнялась до роботи, в садок вона не ходила, батьки вирішили, що Емілі не варто відавати в садок адже в дома в неї було все, що вона хотіла, та й сама дівчинка була більше зацікавлена школою ніж садочком...І так як я вже написала Емілі почала малювати те що задумала розклала перед собою все необхідне олівці, гумку, стругачку... І десь через годину завершила свій малюнок, вона взяла його з собою і пішла шукати маму щоб показати що вона намалювала...

Знайшовши маму яка готувала їсти вона підійшла до неї і сказала -"Матусю дивись якій я малюнок намалювала правда він красивий?"-радісно запитала дівчинка простягаючи їй малюнок. Подивившись на малюнок вона запитала-"А що тут намальовано?"

-"Як що тут намальована веселка, ліс, мама, тато, дідусь з бабусею, няня Ельзі і наша кішка Перлинка"-сказала дівчинка. А мати відповіла-"Правда але чому такі кольори веселка чомусь вся червона і ліс жовтий. Чи ти так задумала?".

-"Матусю там тільки два кольори це чорний і білий я малювала чорно-білу картину кольорових олівців у мене чомусь не було я всюди шукала но не змогла знайти у мене чомусь появились сірі і чорні олівці"-сказала дівчинка.

Мати стривожено сказала-"Емілі сонечко покажи будь ласка свої чорні і сірі олівці"

Емілі побігла до своєї кімнати знайшла олівці і принесла мамі-"Ось матусю"-дає олівці

-"Емілі який це колір?"-спитала перелякана матуся

-"Це? Чорний!"

-"Ні Емілі це жовтий"

Мати швидко зібрала дочку і вони пішли до лікаря.

Коли вони прийшли людей не було тому вони зайшли до лікаря якого дуже добре знали.

-"Лікарю Рієнт подивіться будь ласка мою донечку у неї проблеми з зором чомусь вона не може розрізняти кольори"

-"Гаразд ви тільки не панікуйте пані Лантар я її обстежу".

Приблизно 2 години лікар дивився маленьку Емілі коли він закінчив дивитись дівчинку він сказав-"Я ніяких проблем не побачив у неї прекрасний 100% зір бачить всі букви і ніяких порушень ніби й нема в області зору чи мозку, але чогось вона як ви вже знаєте не може розрізняти кольори вона бачить тільки чорний і білий все інших кольорів вона не бачить і нажаль я не можу сказати чого так я б вам радив поїхати в Ретер і там щоб її оглянули більш досвідчені лікарі, а точно і ще краще щоб поки що ніхто не знав про цю проблему з зором"

-"Добре спасибі лікарю"

-"Матусю зі мною щось не так? Я хвора? Я дивна?"-сумним голосом розпитує Емілі маму

-"Ні сонечко ти здорова просто ти на деякій час не зможеш бачити кольори тому нікому чуєш? Нікому не розказуй про це навіть татові, бабусі і дідусеві. Добре обіцяєш мені?"

-"Так обіцяю"

To be continued...

Ось такі проблеми виникли в нашої героїні цікаво чи зможе дівчинка жити з цими проблемами про це пізніше в 2 частині...

Дана історія виправлена автором 22.09.2016 р. Надіюсь хоч трохи, но я все ж змогла зменшити кількість помилок.

З Повагою RED RABBIT!