Зимові канікули. Загадковий сніговик

Загадковий сніговик

Мабуть усі люблять канікули... Хтось літні, тому що їде на відпочинок.Комусь,подобаються осінні чи весняні.Та ця розповідь про зимові канікули. Героїня цієї історії приїджає до своєї бабусі в гості, яка живе в містечку Беверлі, на зимові канікули де її чекають пригоди .

Красиве та маленьке селище Беверлі знаходиться на околиці лісу.Темного,страшного лісу... До лісу ніхто не ходить, адже там немає ні грибів ні якіхось плодів.Тобто немає потреби туди йти. Тож усі тримаються подалі від території лісу. Та й у містечку всім добре.
Кожного дня там граються діти,плавають в озері неподалік селища. Всі люди дуже дружні , добрі, позитивні, ввічливі, незважаючи на сміх та ігри дітей тут завжди спокійно та затишно.

Мабуть ти вже хочеш дізнатися що ж це за загадковий сніговик?
Тож ,  п'ятнадцятирічна Амалія збираючись в гості до бабусі вирішує зателефонувати своїй най-ліпшій подрузі Крісті,щоб запропонувати поїхати разом :
-Привіт ,Крісті, як справи?
-Привіталася Амалія.
- Привіт,рада тебе чути Лія!
Справи добре,а як твої?
-Відповіла Крісті
-Я збираюся їхати до бабусі , не хочеш разом зі мною поїхати?
-Ну...ОКей. Тоді через годинку зустрінемося біля автобусної зупинки.Бувай!
-Домовилися,бувай!
Зустрівшись на зупинці дівчатка сіли в автобус й вирушили в дорогу яка була довга та нудна. Для Амалії.
Адже вона не любить слухати музику чи гратися мобільним телефоном. Їй більше до душі читати книги,а особливо фантастику. Але всі книги були у валізі. Діставати їх якось нехотілося.
Нічого не залишалося робити як спати. Кріс слухала музику майже цілу дорогу і не звертпла увагу на Амалію.
Приїхавши до пункту призначення дівчатка здивувались Крісті від радості:
-Лія дивись скільки тут різних закинутих будівель, недобудованих  споруд.
Це ж круто!
-Задоволено сказала Крісті , адже вона дуже любила пригоди.
-Ти смієшся? Це місце гірше ніж було 4 роки назад. Останній раз я приїздила сюди коли мені було 11 років. Тут тепер взагалі некрасиво шумно, машини їздять кожну хвилину.Жах!
-Лія навпаки була незадоволена.
Вона більше любить затишок і спокій.
-Лія непереймайся, ми навіть ще не в селищі. Можливо там краще. Тим паче ти тут була давно, й багато що змінилося.
-Заспокоювала Крісті Амалію.
-Ну добре,давай викличемо таксі й швидше буде комфортніше.
-Видихнувши сказала Амалія.
-Ні,давай краще підемо пішки,роздивимось усе,можливо тут є якійсь гарненький магазин.
-Заперечила Крісті.
-Ех...,ну гаразд,підемо пішки.
-Погодилась Лія.
Тільки уявіть собі на вулиці був: мороз...холодно...ти сам з другом йдеш по стежці на якій по дві сторони суцільний ліс...
Моторошно,так?
Ось так було і дівчаткам.
Йти було недалеко тому Амалія та Крісті дійшли до селища Беверлі дуже швидко.
Амалія до останнього думала що  містечко змінилось на гірше.Але тільки но побачивши містечко вона здивувалася що:навколо граються в сніжки діти, дорослі п'ють каву на лавці.Всі такі веселі та добрі, що одразу підіймається настрій.
Вулиця прикрашена яскравою гірляндою, яка переливається яскравими вогниками,а біля кожного будинку, стоять маленькі ялинки.Це виглядало дуже гарно та затишно. Що й одразу сподобалося Амалії.Але всю картину ,,зіпсував"сніговик. В нього була не добра посмішка він виглядав не привабливо. Але на це, ніхто не звертав уваги.
Дівчатка знайшли будинок бабусі й зайшли до нього, там їх чекав сюрприз...

Привіт! Пишіть враження від цієї частини. Мені важлива ваша думка.