Две Стихиї Воєдини.( Огонь І Вода)❤️

3

Коли я прокинулась то зрозуміла що я спізнююсь. Через півгодини мені вже потрібно бути біля школи з усіма. Я вдягла моє рожеве плаття та червоні туфлі на невеличкій шпилькі доволі зручні. Потім спустилася на кухню до тата і мами які вже мене зачекалися. Мама готувала сніданок бекон з яєчнею. Моя улюблена страва доречі. Ми поспішали тому вирішили перенестися до школи а не піти пішки. Мене здивувало що біля школи були не всі учні а лише 7 . Я запитала маму хто буде моїм куратором. І відразу зраділа. Моїм куратором опинилась леді Шейд. Вона була моєю улюбленою вчителькою в школі. Я запитала в неї чому так мало учнів прийшло. На її обличчі читався подив. Але вона швидко відповіла . Ліна це ще вас багато зібралось. Стихійних магів доволі мало. Ось приплив човен на якому ми повинні були плисти на курси. І мене накрило хвилею суму,відчаю та тривоги. Від тих відчуттів я ледве не заплакала. Я ще ніколи в житті не покидала домівку на такий довгий час. Ми попрощалися і я пішла в каюту. Я зайняла місце поставила свої речі під крісло. І за деякий час біля мене сіла дівчина. В неї було коротке каштанове волосся , блакитні очі. На зріст вона біла майже така як я тільки трохи менша. На її обличчі була велика щира посмішка. Як тебе звати запитала ця привітна незнайомка. Мене звати Ліна а тебе? А мене звати Зарі. Дуже приємно. Мені також. Раптом на мене лягло щось велике пухнасте та тепле. Я ще не звикла до того що біля мене завжди знаходиться мій спутник. Хто це такий ? А це мій спутник її звати Лісса. А в тебе є спутник? Так мені попався змій. По моїй шкірі пробігли мурашки. Від однієї думки про змія мене охоплював жах. Кстаті його звати василиск. Розумію ненайкращій спутник але який в мене вибір. Тобі ще пощастило я бачила одному хлопцю попався щюр. ФУ БРИДОТА!!!! Викрикрикнули ми в один голос і залилися сміхом. Коли ми вже приїхали я була неймовірно рада. Мої кінцівки затекли не дуже вдобно сидіти на жорсткому дивані. Я вийшла з корабля і глянула на неймовірно велику споруду з каменя. Це було щось накштол замку.
Коли нам відчинили масивні дерев'яні двері. Я очікувала побачити занудного управляючого цією базою. Но всі мої очікування не підтвердились ні на краплю. Нам відчинив двері доволі молодий чоловік років 20. З рижим волоссям як у мене зеленими очами в які так і хочеться дивитися вони бездонь гарні. Я нами вловила себе на думці що дивлюся на нього з якимось захопленням. Він це помітив і кокетливо підморгнув. І мені стало настільки соромно що більше за все на світі я хотіла провалиться під землю. Він і це помітив і знов підморгнув мені. На цей раз мене переповнювали чуства роздраженія який самовпевнений нахоб. А він тим часом виголосив невелику промову. ВІТАЮ НА БАЗІ СТІХІЙНИХ.!!!!! Авжеж яж забула запитати в свого куратора як називається ця база. Назва була дещо примітивно але легко запамяталась. Цех пихатий хлопчина продовжив мене звати Сем і я головний на цій базі. При цій фразі він одарив всіх зухвалим поглядом. Мене це вивило із себе я голова була висказать йому все але мене заспокоїла Зарі.
Ми вирішили посилитися в одній кімнаті. Мене це порадувало за цей час ми з Зарі встигли потоваришувати. Кстаті в неї був дар рослин. Ми попили чаю з пиріжками і вирішили лягати спати. Завтра нам будуть підбирати наставника. Наставник це той хто буде с тобою вивчати твій дар навчати користуватись ним. Я поринула в сон тікино лягла на ліжко. Утром я проснулась часов в 6 і почала підбирати одежу. Я вирішила надіти плаття красне. І каблуки на високій шпилькі. Зробила високий хвостик. Він був жахливий і я його розпустила. До цього в мене були волоси по плечі а зараз вони стали попояс. Нарешті ми уже спустилися в хол.
Сем почав називати наставників. Зарі попалась тітонька Лені. Потім черга дійшла до мене. Сем з єхидною усмішкою сказав мене. Зарі тобі дуже повезло твоїм наставником буду я. Всередині мене все похололо. Мене охопив жах. Сем взяв мене і кудись повів. Від цього жесту мене накрило хвилею переживань. Спочатку я пручалась а потім звикла. Я запитала куди ми йдемо. Він відповів буденим тоном до мене в кабінет. Я напружилась мене геть не подобалося що тут відбувається. Він відчув це напруження і сказав. Ти можеш мені довіряти. Стався до мене як до друга адже я тобі і є друг. Він доброзичливо заулибався до мене. Але мені від цієї посмішки стало зле. Він запитально поглянув на мене. Я відразу відповіла на його погляд що я майже не спала. Потім я запитала коли ми будемо составлять графік занять. Він відповів не відразу. Але відповів. Ми його складемо завтра. Як це завтра!? А що ми будемо робити сьогодні? Він відповів з посмішкою купатись. Я відразу подумала це жарт. А потім запитала. Це ти так жартуєш? Він відповів ні. І розплився в дурнуватій посмішці. Я глянула на нього запитально. А потім сказала як скажеш. І пішла перевдягатися в купальник.