Ніколи не кажи долі "Ні"

Я могла б почати цю книгу як і усі інші але не в цей раз. Адже ця книга моє життя

До нас у школу прийшов лист про прохання вибрати учнів які будуть брати інтерв'ю у відомих акторів. Я як і усі дуже хотіла поїхати адже це була моя мрія поїхати  закордон.
Одного разу ішовши до школи я побачила оголошення в якому йшлося що учні які напишуть найкращий план для інтерв'ю поїдуть у Норвегію . Я звичайно що зразу ж побігла писати план, хоч я і була переконана що мій план буде не найкращим але надія помирає остання. Я цілий день думала ідеї для інтерв'ю і врешті решт я його написала. Наступного дня вже оголошували результати. Я була обнадієна бо по школі ходила чутка що перемогла Елі

Елі- дівчина з завишеною самооцінкою і з впливовими батьками

Зрештою я прийшла до залу і там я вже не очікувала почути своє ім'я. Але тут несподівано деректор школи назвав моє ім'я. Я подумала що це жарт але виявилося що це реальність .Після закінчення конкурсу мене повідомили що я відправляюся у Норвегію. Я була настільки рада що і забула запитати у якого ж я актора буду брати інтерв'ю. На той час мене це не дуже бентежило адже я відправлялася в те місце яке так хотіла побачити.
   Але уже у літаку я почала задумуватися хто ж цей легендарний актор. Я знала лише що мене зустрінуть в аеропорту.
Коли літак приземлився я побачила його, того самого легендарного актора. Це був Герман Томмерансс.

Який йшов мені на зустріч
- Привіт, ти напевно Софія?-запитав Герман
- Привіт, так це я - із стривоженням відповіла я.
Вийшовши із аеропорту ми вирішили піти в кафе
Коли ми йшли я думала про те як він змінився після фільму skam
 
Skam-фільм в якому знімався Герман Томмерансс. Після якого він здобув велику популярність

Десь далеко в роздумах я вважала що Герман зазнався. Але мої роздуми були не вірними. Коли ми сиділи в кафе я вирішила провести інтерв'ю.
- Ти не проти якщо я тобі задам декілька питань
- Так звісно я відповім на усі твої питання

Після інтерв'ю ми вирішили погуляти по Норвегії.

Прогулянка по Норвегії

Незважаючи на те що я майже усе про нього знала мені мені хотілося дізнатися більше
- Герман......- намагаючись щось сказати
- Так
- Та ні нічого - сором'язливо відповіла я
- Чому ти така скована? - з посмішкою запитав Герман
- Я не скована!-заперечила я піднявши голову в верх та загорнувши волося за вухо. Яке завжди мене не слухалося
Герман подивився на мене та посміхнувся.
- В мене є ідея- взявши мене за руку потянув мене у торговий центр.
Зайшовши в один із магазинів ми побачили сплячого охоронця.
Герман підійшов до нього та маркером намалював йому вуса
- Соня ходи сюда

- Герман може не треба - із страхом відповіла я.
- Треба, не бійся я з тобою
Після його слів мені на душі стало так спокійно що я вже нічого не боялася

Коли я підійшла до нього ми почати робити смішні фотографії.  Але неочікувано охоронець прокинувся. І ми зразу ж почали втікати. Ми бігли тримаючись за руки.Але на виході із торгового центру на одній із сходинок я зупинилася
- Герман стій я не можу йти
Герман із переляканим обличчям запитав мене.
- Що трапилося
- Я напевне ногу підвернула
- О ні ні ні - закричав Герман коли побачив за моєю спиною розлюченого охоронця
І тут зненацька Герман схопив мене на руки і побіг на червоне світло світлофора. Я дуже злякалася. І з переляку дуже сильно обійняла його та закрила очі. Відкрила я їх від слів Германа
- Відкривай очі ми в раю - сказав Герман з усмішкою на обличчі
- Ти божевільний ми могли загинути !!- розлючно я відповіла і пішла в іншу сторону
- Сонь стій я не хотів тебе налякати- із розчаруванням здоганяє мене.
Я зупинилася обернувшись я сказала
- Ти не хотів!! А я хочу ще жити. .....
Підійшовши до мене він не знайшов ніякого виходу як поцілувати мене щоб я закінчила говорити.
- Герман але....
- Мовчи -перебиваючи мене поцілунком