Les Lettres à la Pute de Kazakhstan de Paris

Лист І: Психічно Неврівноважена Колода на імення Аристарх

"Жінки, що пішли на Майдан, це ті хто втратив останню надію вийти заміж!", саме такі слова мені сказала Психічно Неврівноважена Колода на імення Аристарх, коли ми проходили повз Майдан у 2014 році. Доволі дивно, що подібні фрази здебільшого можна почути або від жінок, що давно заміжні та живуть у якомусь вакуумі, або від тих хто давно втратив зв'язок зі здоровим глуздом та самоповагою. Але ти ніяк не очікуєш таке почути від своєї давньої подруги, яка ще з дитинства весь час кричить "Я феміністка! Всі чоловіки лайно! Я феміністка!".

Те що ставлення до чоловіків як до лайна немає нічого спільного з фемінізмом відомо вже давно, також, давно було відомо, що дитяче життєве кредо Психічно Неврівноваженої Колоди на імення Аристарх зіграло з нею дурний жарт. Але ми всі намагалися не помічати того. Ставлення до чоловіків як до лайна тривало в її житті до першої закоханості, а закохалася вона як раз у лайно. Але ми цього не помічали.

Ми, наприклад, не аналізували її скарги на те, що її коханець, до якого вона, потайки від свого бойфренда, поїхала посеред ночі у якесь глухе село не прийняв її. А історія була така, Колода поїхала привітати свого коханця на його день народження. Звичайно вона була вдягнена у чорне пальто, під яким було нічого, крім еротичного костюма медсестри, який вона купила у секс-шопі. Але, як виявилося, кінцева автобуса, на якому вона їхала, була в сусідньому селі, а не в тому де її коханець святкував день народження. Але Аристарх не могла так просто здатися, тому вона пішла хащами на свято. Через дві години блукань лісом, вона нарешті дісталася того села. Вона постукала, двері відчинилися, на порозі з'явився її коханець... та сказав, що він на неї не чекав, тому вона може розвертатися та пертися на Київ.

Наступні кілька годин я висів на телефоні, вислуховуючи ридання та суїцидальні погрози Колоди, поки вона добиралася хащами до автобусної зупинки. За той час я декілька разів сказав, що той чувак козел, та обіцяв прийти до нього на похорони, та привселюдно насерити у його труну. Чомусь ідея натякнути моїй подрузі, що вона остаточно втратила глузд та самоповагу, до моєї ясної голови не прийшла. Чи то я думав, що воно якось мине, чи то я не хотів вірити, що мої друзі можуть бути такими йолопами. Але, як виявилося пізніше, це ще не найцікавіша історія в житті Психічно Неврівноваженої Колоди на імення Аристарх.