На грані Ч/б

48

Мія поволі розплющила очі, звикаючи до сліпучого сяйва сонця в не менш яскравому небі. За вікном буяли барви весняної пори, немов своїм розмаїтим мерехтінням вітали дівчину з поверненням у цей новонароджений світ. Дівчина перевела погляд на решту кімнати, спробувала підняти праву руку. Трохи болить, та все ж, можна рухати. Вранішні промені допитливо зазирнули до кімнати, делікатно торкнулися щік, зігріваючи та наповнюючи енергією сонця усе тіло. Мія, попри сильний біль у спині та руках, звелась на лікті, тоді обережно сіла на ліжку і підставила лице сонцю, яке, однак, не змогло розвіяти неясного туману в неї у голові. Раптом, двері до кімнати обережно відчинилися, і за ними з'явився Елін із трохи стомленим виразом обличчя. Він зупинився на порозі і трохи недовірливо подивився на дівчину, ніби не міг повірити, що вона не привид. На його лиці розцвіла здивовано-радісна усмішка, і Мія вмить опинилась у найміцніших у світі обіймах.

-Ти прокинулась! - Щасливий голос Еліна почувся над самим вухом.

-Так,але можу знову заснути вічним сном,якщо не відпустиш.

Обоє тихенько засміялись.

-Вибач,-Елін відпустив Мію і відвернув погляд до стіни- Просто я такий радий...Не знаю,що робив би...без..тебе..

Від того погляду Мію кинуло в холодний жар і вона швидко відвернулася,щоби приховати червонюще лице.

-Ну, і ще ти була непритомна вісім днів...

-Що?!?!?!

Тим часом демон уже вискочив у коридор і заволав на всю криївку:

-Агов,народ! Мія прокинулась!!

Не минуло й хвилини, як кімната наповнилася голосами і вигуками, аж голова загуділа. В біловолоску одразу ж прилетіли два живі снаряди - Юкі та Луна. Зібралась уся компашка, навіть Едвін усміхався біля входу.

-Як добре, що ти жива! - заторохтіла Юкі, обнімаючи подругу, - Ми всі так за тебе хвилювались! Але я - ніскілечки!Я вірила в тебе,Мі!

-Та вона найсильніше з нас усіх переймалась,- встряв Елін, - геть їсти перестала, лікуючи тебе.

-Хто б казав,майбутній лабораторний щур! - обурилась лолі-демон, - Ел взагалі не відходив від тебе ні на крок.

-Хто? Я? Ні-ні-ні, я не...Ні, зовсім ні!-запротестував Елін,та потім зробив стратегічний відступ у кут кімнати.