Життя з тобою

Глава третя: Любовний Лист

- Доброго ранку. – як завжди сухо промовив Ю.

- Доброго. – тихо відповіла дівчина. – А де Момоко?

- Вона не встигла зібратись, тому поїде пізніше велосипедом. Ходімо, аби ми не запізнились.

Хлопець пішов вперед.

- Так, звичайно. – здоганяючи його, промовила Юкіко.

Добрий шмат дороги стояла абсолютна тиша, як і зазвичай. Раптом, несподівано для Ю, пролунав дівочий голос.

- Юічі-кун, можна питання? – досить впевнено сказала Юкіко.

- Звичайно. – лаконічно відповів хлопець.

- Мені просто стало цікаво, чому ти стараєшся відсторонитись від усіх, окрім Рейджі-куна?

- То ти стала хоробрішою? – холодно промовив Ю.

- Просто ти весь час виглядаєш нещасливим, от мені й стало цікаво. – вже тихіше промовила дівчина.

- Ходімо, Юкіко, не будемо змушувати Рея чекати. – ще холодніше промовив хлопець, після чого мовчки покрокував вперед, не озираючись.

Юкі ще не бачила Юічіро таким холодним й байдужим. Їй здалось, що по середині горла встав ком і вона не може більше промовити ні слова, ніби одна із статуй, що стоять в буддиському храмі неподалік.

Весь подальший шлях хлопець йшов попереду, а Юкіко слідувала трохи далі за ним, не промовляючи жодного слова.

Нарешті біля брами їх зустрів Рей. Ще здалеку біловолосий побачив вираз обличчя Ю, від чого трохи скривився. Він не став питати що сталось, адже зрозумів все одразу, а тому просто потиснув руку своєму другу й мовчки пішов поряд з ним.

Зайшовши в середину, троє підійшли до своїх шафок із змінним взуттям. Юічі відкрив дверцята й побачив там невеликий конверт. Відкривши його, хлопець взявся читати.

- Що там, Ю? – з цікавістю запитав Рей.

- Схоже, я комусь подобаюсь. Тут пише про зустріч за спортивним залом на великій перерві.

- Підеш? – тихо запитала Юкі, яка лише злегка виглядала з-за шафи.

- Звичайно, а чого питаєш? – тепер вже більш спокійно говорив Юічі.

Та дівчина не відповіла, а лише зникла за шафою.

- Хоча ти й розумний, але коли діло доходить до відносин з людьми, гірший за малу дитину. – насмішкувато сказав Рейджі, хлопаючи друга по плечу.