Анатолій Васильович любив довго спати й хороше попоїсти. Але найбільше любив перше. Тому і сьогодні не стало винятком – він спав солодким дитячим сном у своїй тісній квартирці. Вчора знову допізна працював над кінцем свого нового «шедевру» - «Тореадор Запашний або де моя друга шкарпетка». Раніше написані «Шарлотта готує шарлотку» та «Смертельний цибулевий пиріг» все ще лежали на полиці, чекаючи свого видання. Проте жодна редакція, до яких звертався Анатолій Васильович, не зацікавилась цими романами. Чоловік не засмучувався. «Це лише тому, що ці придурки ще не доросли до таких книг. Мабуть, мені потрібно було народитись в добу Бароко. Тоді б усі захоплювались моїми творами, а я б вибирав лише ті друкарні, де пропонували б найвищу ціну моїм романам.», - саме так думав Анатолій Васильович.
Чи то боженька змилувався, чи то фортуна повернулась передом до чоловіка, але його розбудила поштарка:
- Анатолію Васильовичу! Васильовичу! Толю-ю-юсю!
Через кілька хвилин шуму, Анатолій Васильович все ж підняв своє тяжкеньке пузико й важкеньку дупцю з ліжка і повільними незграбними кроками направився до дверей:
- Та закрийся вже ти! Відкриваю, чекай! Чого треба?
- Васильовичу, тут тобі лист, по-моєму з редакції. Хе-хе-хе, мабуть Господу набридло за тобою спостерігати, вирішив пожаліти.
- Стули свою пельку! Я знав, що знайдеться якийсь не придурок, який цінитиме мої геніальні романи.
- От! Прямо так, геніальні! Чули, баби, геніальні романи! Ха-ха-ха, - Звернулась вона до бабусь, котрі висунули свої довгенькі носики з дверей й зашевелили своїми гостренькими язичками, чекаючи нової новини, аби потім пліткувати й глузувати з Анатолія Васильовича.
- Ану, позатикали патякала! Де розписатись треба?
- Вот здєсь, - тикнула пальцем поштарка в листок.
- Все, йди геть звідси!
Анатолій Васильович гримнув дверима й швидко почав відкривати конверт.
Шановний Анатолію Васильовичу,
Ми прочитали ваш роман «Багаті їдять похапцем. Три етапи застілля» і були заворожені. Це просто геніальний роман! Надіємось, він прийде до душі сотням, а то й тисячам читачам. Ми, редакція «Нова історія», будемо раді видати «Багаті їдять похапцем. Три етапи застілля» 10-тисячним тиражем. Якщо вас зацікавила ця пропозиція, то ми раді чекати на вас за цією адресою: ***.
З великим захопленням від прочитання,
Редакція «Нова історія»
YOU ARE READING
Маленький жовтий автобус дорогою в Нікуди
Short StoryМаленький жовтий автобус мчиться в напрямку Важливих Справ, долаючи різні міста. Серед них: Час, Страх, Потреба, Мотивація... Щойно він минув долину Можливостей і направляється до мосту Ресурсів. Залишилось зовсім трохи до останньої, кінцевої зупинк...
