Все відбулося коли мені було вісімнадцять і я з подругами вступили в університет акторської творчості. Зараз мені двадцять п'ять і це моя історія.
Сім років тому.
Pow Емма.
-Нарешті ми тут-сказала я дівчатам і ми попрямували до закладу. Почну з самого початку. Мене звати Емма три дні тому мені стукнуло вісімнадцять і ми з моїми найкращими подругами вступили в університет мистецтва. Я русява з карими очима, ріст 1,73 з трьох років займаюся танцями але це лише хобі. Спортивне тіло і в мене є найвірніші подруги Вікі та Інесса. Вікі білявка з блакитними очима. Вона також ходить на танці там ми познайомилися і стали подругами. А також Інесса вона чорнявка з карими очима, спортивне тіло з рістом 1,82 вона в нас була найвища. А тепер почнемо нашу подорож.
Ми зараз в місті слави та зірок в Лос-Анджелисі, а самі ми з Києва. Наші сім'ї заможні та мають спільний бізнес але ми досягли своєї мрії власними силами і батьки нас підтримали. І ось ми тут. Будівля була просто неповторна (фото зверху). Підійшовши побачили що люди вже зібралися та чекають ректора. Він підійшов та почав говорити:
- Доброго дня дорогі первокурсники. Вітаю вас в місті мистецтва та натхнення. Ми вас розділили по кімнатах, тож можете пройти і забрати ключі біля розкладу видасть вам їх наш староста. Щасти вам,- сказавши це, всі попрямували до списків хто з ким живе. Побачивши стенд, ми швидко почали дивитися чи разом ми. І так ми в кімнаті разом і ще з однією дівчиною Джені. Взявши ключі, ми почали шукати нашу кімнату під номером 173. Поки шукали кімнату побачили дівчат в яких на футболках номера, а в деяких їх немає. Це дивно і ми нарешті знайшли кімнату.
- Вау -сказали дівчата.
- Я Я теж так думаю- сказала як я зрозуміла Джені.
-Привіт я Джені можна просто Джен. Я думаю ми станемо подругами.-сказала вона і обійняла нас.
-А я гадаю що ми вже подруги-сказала Вікі і ми засміялися.
- Я Інесса це Емма- показала на мене і продовжила - а це Вікі.
Познайомившись ми почали обирати ліжка також в нас була кухня, ванна і вітальня. Розібравши речі, а їх дуже багато я вирішила запитати в Джен чому в багатьох дівчат на футболках номера.
-Це придумали наша "еліта" вони видають футболки з номерами кімнат тим дівчатам які їм сподобались і плюс їм буде легше знаходити кімнати- пояснила вона.
-А для чого їм наші кімнати?- незрозуміла Інесса.
-Щоб втамувати свої сексуальні потреби.
-Вони думають що ми якісь шл*..-я до чортиків була зла.
-Але чому в деяких дівчат немає номерів на одязі.-Вікі залишалася спокійною. Я не розумію як в неї це виходить.
-Вони для них не цікаві і не гарні.
-Я незбираюсь це одягати тільки для того,що нас типу "помітили".
-Ходімо краще до їдальні їсти хочеться-сказала я.
-Let's go- відповіли дівчата і ми пошкандибали туди. Зайшовши, ми мягко сказати дуже здивувалися. Їдальня була величезна та красива. Взявши їжі, ми почали шукати вільний столик тому що було дуже багато людей.
