Пташки
Літати хочу, та не можу
Ти ідучи і крила поламав
Залишивши мене біля цієї прірви
Ти мрії всі забрав
Забрав ти все
Усе, що зміг
І зір, і посмішку, і радість.
Невдало
Кричять мені пташки:
«Зустріла ти його невдало»
Блукаю лісом я думок своїх
І що шукаю
Геть пташки не знають
Та те що треба, точно не знайду
Воно не тут
Не в голові
Не в роздумах нічних
Глибше дещо прилягло
Та прокидатися не хоче
Серце то, немов вогонь
Палає і палає
Воно кричить, валує і благає
А розум - заспокоює його
Пташки літають
Високо у небі
І чути навіть їм як я кричу
Вони хотіли б прилетіти й заспокоїть
Та знають, що це усе в пусту
Скільки ж бачили вони
Страждання, горя і нещастя
Та це життя
Вони це знають
Нехай літають високо
Та нас оберігають
