На тонкій смужці губ поблискувала багрова крапля крові. Повисла незручна тиша. Підлеглі Андрія боялись зараз сказати щось. І не дарма, холодний погляд чорних очей дав зрозуміти, що це не найкраща ідея.
Вони не бачились 5 років, а вона зовсім не змінилась. Її зовнішність, характер, сміх — все залишилось таким самим.
Удар її маленьких кулачків теж не змінився — був таким же точним. Андрій знав, що після її ударів завжди лишались щонайменше синці. Зазвичай він прикладува до місця удару лід, але часу на це зараз не було.
Є лише одне місце де вона може бути і лише одна людина, яка її прихистить.
* * *
Ірина довго не наважувалась зустрітись з ним, чого лише вартувало постукати в двері? Та всеж їх погляди зустрілись.
Сині очі білявого хлопця наповнились здивуванням, він аж ніяк не сподівався її побачити. Дівчина боялась ворухнутись і ,тимпаче, щось сказати, чекала коли він почне кричати за те, що так просто зникла з його життя. А він просто захопив її в теплі обійми і лагідно посміхнувся.
— Я такий радий тебе бачити! - хлопець говорив так тихо і ніжно. В його голосі було чути сльози, але Саша ніколи їх не дозволить побачити.
— Я теж! - давлячись сльозами, ледь каже Ірина.
— Де?.Де ти була ? - ледь вимовляє Саша.
— Давай не тут, - її голос уже був зібраним і серйозним, а сліз не було.
Той кивнув і жестом запросив її до будинку, та вже в коридорі її чекав сюрприз. По просторому будинку бігало маленьке чудо, а за ним подруга дитинства Віка. Скромна брюнетка з сірими і спокійними очима, вона і не одразу помітила Іру. Сталося це лише коли маленька копія Саші була ув'язнена в міцних обіймах.
— Іра? Це ти? - вона відпустила хлопчика, - Я так давно не бачила тебе. Де ти була? Що тоді сталося?
— Як багато питань, - нервово всміхнулась вона.
— Де ти була цілих 5 років? - більш-менш спокійно запитав хлопець.
— Ну... спочатку в Парижі, потім на Карибах, а останні півроку в Стамбулі.
— Знаєш, це все дуже цікаво, але чому ти нічого не сказала мені? Ми навіть не знали чи жива ти!
— Розумієш, я не могла він дізнався б і спробував би мене повернути, а я, я ледь втекла.
— Хто він? Розкажи попорядку.
— Тут така справа, я заміж вийшла! Випадково!
