"Зараз мій дядько повинен мене забрати з аєропорту.Я прилетіла в Америку,що мене дуже радує.Нарешті,моя мрія здійснилась."
-Добрий день,рада вас бачити!-викрикнула я і обійняла чоловіка років 30-35.
-Привіт,взаємно.Ну що,ходімо до машини?-ми з дядечком вийшли з аєропорту і підійшли до чорного джипа.
-Це...що ваша машина?-зі здивування я трохи відкрила вуста
-Так,сідай-чоловік відкрив дверцю машини,і я залізла всередину.Тут так комфортно,на вулиці літо а погодка більше змахує на осінь,ішов ранковий дощ,я дощ обожнюю,але,не в цьому випадку.
-Як тобі місто?-запитав Алекс і ледве помітно посміхнувся.
-Знаєте,чудово!Я ще звісно всього не бачила,але,це просто казка!-я була в захваті,коли дивилась у вікно машини і бачила як дощ омиває дороги та все місто.
-Я дуже радий.Документи на те щоб залишитись тут,готові!Також на проживання з нами і на навчання.З осені ти почнешся вчитись у вищій школі.
-Дякую!Ви найкращий.-відповіла я та посміхнулась
"Я починаю любити кожний куточок міста"
-Амандо,ми дома-прокричав Алекс
Їх будинок досить привабливий і просторий.На задньому дворі є невеликий басейн.Зайшовши всередину я остолбеніла.
Oops! This image does not follow our content guidelines. To continue publishing, please remove it or upload a different image.
-Неймовірно!Алісія!Як я тебе рада бачити,і не тільки я.-зайшовши у вітальню мовила моя тітка Аманда.Вона дуже добра і позитивна людина,за що я і обожнюю її ♥
-Хмм,а хто іще?-я широко посміхнулась.
У вітальню зайшов їх син Джерод.
-Привіт,Алісія,ти дуже змінилась..-мовив хлопець не змикаючи очей з мене.
-Єм..ти також..
"Я пам'ятаю його маленьким,беззахисним хлопчиком ,а тепер цей хлопчик-перетворився у неймовірно гарного та накаченого хлопця."
Хлопець взяв у мене валізи і поніс на другий поверх.Ми зайшли в мою кімнату,я мовчки оглядала свою нову кімнатку.Джерод поклав валізи на підлогу і повернувся до мене.
-То як тобі кімната?-віддихавшись мовив він
-Супер.А де твоя?-запитала я та неочікувала такої відповіді...напевно він не той який за себе має.
-А ти що хочеш зі мною спати?)
-Фу,я просто запитала
Він засміявся,придурок!
-Смішно?
-Та заспокойся,просто пошуткував.Давай сеструха,проблеми-зви-після цих слів,він вийшов навіть на сказавши де ж його шукати.
14:35
"Нарешті,речі розкладені.Я дуже хочу їсти і спускаюсь по сходам донизу.Але тут хтось підбігає ззаді і хапає мене за талію,прижимаючи моє тіло до свого.Я чую його дихання на своїй шиї"
-Відпусти!-кричу я,догадавшись що це Джерод
-Не кричи,скажена.Вже погратись не можна?
-Ти взагалі,придурок?Чи мала дитина?Відпусти кажу!-я починаю вириватись,але в нього "мертва схватка"
-Тобі тут буде не солодко,сестричка..-після промови,він пустивши мене,побіг наперед.Я ще стояла в шоці.Що він мав на увазі?Що за чортівня,тут коїться?!
"Під час обіду Джерод сверлив мене своїм поглядом,і коли Аманда пішла мити посуд а Алекс пішов працювати за компютер я відсторонилась від їжі і запитала:
-Що вирічився?-я зробила недовольну гримассу,і подивилась на нього
"Він мовчав і їв свою їжу,який же він нестерпний!Чому він так змінився?Він веде себе дивно."
-Чого мовчиш?
"Він посміхнувся і направився на кухню..Серйозно?Добре,хай пограється з моїми нервами,але одного дня,я зірвусь.."
22:56
"Всі заснули,принаймні я так вважала поки не пришло повідомлення"
+1 новий друг
"Подивившись,зрозуміла це-Джерод.Я вирішила не добавляти в друзі ,як тут пришло повідомлення"
