Смачніше за зелене - Масштабний серинмінг

Досеринмінгістність

Дійові особи:

Я. Вона. Лавка. Яблуня.

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *

     Все почалося не тоді, коли я б хотів. І взагалі, краще б це не починалося... Але, як то кажуть, так вирішила наша доля. Давно, ще з 2 роки тому наші підґрунтя почали розходитися. Ноги, що не в змозі тримати тіло на землі, косилися, наче при авітамінозі ергокальцироферолу...

     Тоді ж, коли я зрозумів свою помилку, було надто пізно для нас, для тих, хто прагне змін в своїх життях. Борючись з незгодами на нашому спільному шляху, ми змусили один одного вступати в ті калюжі і ями, яких так боялися обдарувати нашими грішними ступнями...

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *

(сліпота – знак покірності)

     Немає чого приховувати – я справді її кохав. І кохаю. І буду кохати попри все на цім грішнім світі. Вона не любить, коли я починаю про це говорити. Здається, вона навіть відчуває відразу від слова «кохання», що лине від мене до її вух.

     Зараз же я їй цього вже не кажу, не хочу, щоб їй було ще гірше. І взагалі – немає можливості. Чуючи про мої почуття, вона змушена переживати всю біль, відчувати всі страждання, які вона відчула задовго до мого моментного зізнання. Тоді ми жили за часів Сліпої Ери...

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *

(жаль – окмана, що заважає жити)

     Мені справді її дуже шкода, шкода, що на обличчі частіше гримаса жалю і розпачу, а не посмішка, шкода, що її очі останнім часом на мокрому місці не від щастя, а від болю і горя.

     Горе це наше кохання. Кохання, якому не судилося існувати сповна, яке чимало пережило на своєму життєвому шляху, пройшло багато проблем, борючись за існування. Як шкода, що такий тернистий шлях було пройдено даремно... Хоча ні, ми змогли відчути один одного, стати взірцями для обох. Чи, може, все ж таки даремно?

     Вона сказала, що ні. Не даремно. Отже, життя, прожите з нею в думці, недаремне...

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *

(перший погляд, як перших вдих – без нього вже не можеш)

     Кохання між нами з'явилося настільки несподівано, що ми одразу і не в тямки про це кохання. Воно з'явилося, як ангел святій Марії, з чудовою вістю і щасливим жаданим майбутнім, подарувавши солодке захоплення з гірчинкою пристрастей.