Синь

3

Вона дивилася прямо, час від часу стаючи навшпиньки щоб дізнатися, чи помітно вже вхід і відповідно початок черги, яка повільно рухалась вперед. Та думками була трохи позаду і збоку.
Десятий раз оглядаючи заповнену натовпом площу, вона знов повернулася в його бік і відразу зустрілася поглядом з темними добрими очима. Відвертатися було б по-дурному, тож вона злегка посміхнулася. Він відповів ледь піднявши кутики губ, але цього було достатньо – стіна рухнула.
Пізніше вона вже цілеспрямовано оглянулася і знов: зустріч поглядами і взаємна усмішка, цього разу через якусь фразу, що стосувалася ситуації, яку досить голосно сказав хлопчина попереду. Чомусь вона інтуїтивно відчула, що він зрозуміє. І очевидно була права.
Настав час, коли всі відчули – вхід відкрили на повну і тепер пускають групами, що означало прискорення руху. Після чергового “запуску” їм довелося оминути автомобіль, невдало припаркований прямо на дорозі натовпу і вона помітила, що її сусіди по черзі змінилися, з деяким острахом дівчина обернулася (а якщо і він десь відійшов?). Та ні, трохи позаду і збоку. Згори вниз на неї дивилися спокійні очі. Вона з полегшенням знов повернулася у напрямку руху.
Чому за такий короткий час він викликає хвилювання? Бо він їй сподобався? Бо їй комфортно поруч з ним? Бо приємно, коли хтось прикриває спину? Бо хочеться мати хоть когось у цьому натовпі незнайомців? Звісно, вона не знала. А черга рухалась і, минаючи калюжі (хоч деякі все ж “виміряла”) дівчина рухалася разом з нею, а юнак продовжував бути трохи позаду і збоку.
Коли вони виявилися “наступними” це стало майже несподіванкою. Час якось непомітно з равлика перевтілився у гепарда і ось вони вже практично перед входом.
“Схоже, ще одна група, а потім ми…” – думала вона тим часом.
І дійсно, попереду стояло приблизно стільки людей, скільки охоронці пропускали разом. Але дівчина аж ніяк не очікувала наступних подій…
Двері відчинилися і людський потік ринувся вперед. А наступної секунди вона відчула тиск на спину і практично влетіла у двері разом з іншими. Охоронець перевірив її квиток, прикріпив на руку браслет і пропустив далі. Дівчина відійшла і обернулася – він стояв по той бік і посміхався так, як і раніше: самими кутиками губ.