По назві ви знаєте хто я(Україна). І це моя історія і історія моєї сім'ї... Я довго приховувала себе від всіх. І ще я пишу власний щоденник.
Я не люблю плакати, хоч у моєму житті є дуже багато дипресійних моментів. Я була як і Казахстан, не рідною дочкою Срср(Ссср) можна сказати приймальна(приемная), але не можна сказати приймальна, другого слова немає щоб описати.
За все життя у мене дуже багато ворогів, але мені допомагав мій рідний брат УПА(Українська армія).
Ви думаєте що він помер? Ні! Він буде жити вічно як і я! Нам ніхто не буде заважати жити.
Я вже говорила що не стараюся чимось виділятися і що я приховую себе, так от колись мені потрібно було все пояснити...
Срср обіцяв всім все розповісти, але він не дожив до того року коли хотів пояснити від куди я.
Тепер я розповім ще трошки про мене і про моїх синів і дочок. Міста мої сини й дочки. Найстарший мій син-Київ, йому 15 років. Ще мій син-Чорнобиль... В-він помер... Його вважають містом-привидом. Ще у мене є дочка Біла Церква(Київська обл.) вона як і київ не маленька їй 11 років. Харків - один із моїх синів, йому 12 років. Ще дочка-Крим... Її вкрав Росія! Я так злюсь на нього, якщоб мені дали вибити йому око то я б це вже зробила. За мене думали багато країн, тільки не Росія. За мене боряться Грузія й УПА. Грузія билась за мене тому-що теж проти Росії.
