Під маскою

Частина 1

Поспішаючи на роботу, Ем слухала новини по радіо,вона одягала навушники ,вмикала ФМ хвилю ,не поспішаючи йшла. Кожного ранку ходила вздовж річки яка восени парувала ,то була термальна гірська річка,дівчина була в захваті від відображенняранкових сонячних променів на воді.До роботи Емілі було пів години пішки , не поспішаючи.Ем ніколи не замислювалась над тим, щоб подолати цей маршрут якось інакше: швидше , чи може знайти іншу дорогу,вона заради саме цього краєвиду ходила зустрічати сонячні ранки та милуватись сутінковим небом ,її не втомлювало те чим вона займалась, ба навіть навпаки звільняла свої думки від важкого сенсу,вона мріяла бути вільною від життя та від власних думок,вільною від обставин,навіть сама Ем ніколи не знала що може статись завтра,в яке місто вона мусить знову переїхати,від власної долі не втечеш, але ця дівчина відчайдушно намагалась втекти від себе...

Це був віхідний осінній сонячний день, Ем прогулювалась набережною яка була вкрита жовто - червоними барвами листя дерев .Тоді вона побачила його не в перше, хлопчину на велосипеді,він був майже роздягнений , Ем це не здивувало, адже вона його бачила в перше  весною в такому ж вигляді, з оголеним торсом. Як встигла помітити Емі, в цьго хлопчини гарне тіло,схоже на виріб талановитого скульптора,витончені риси обличчя наче справді з білої глини , тоненький гострий носик, неначе намальований трикутний контур обличчя подібний на героя аніме,його волосся було зібране в куций хвостик на потилиці, під час руху розтріпані пасма  з обох боків від лиця, доводили, якщо розпустити хвостик то буде неймовірна копна хвильок ,наче хто шоколад нарізав завитушками ...

Вони ніразу не зустрілись поглядом, до того вечора. коли Ем поверталась з прогулянки , зустрівшись на мить поглядами ,їй здалось що час зупинився , вона відчула таку біль , хотіла зупинитись і зупинити , уповільнила крок , навіть в сутінках він був неймовірно чаруючий, Ем відчула ту печаль в погляді ,ніколи не бути їм разом промайнуло в думках, серце прискорило бій , відчувши фізичне віддалення тіл...Вона не знала ні його ні його думок, просто примарно мріяла бачити цього незнайомця щодня...Майже кожні вихідні Емі шукала його поглядом коли виходила на Липову алею,іноді їй вдавалось побачити свого Апполона,так вона звала його на папері в щоденнику,цей хлопчина теж мав звичку прокататись на велосипеді пообіді,як помітила Ем в нього було більше часу ніж в неї тому що бачила його частіше вихідних, одного разу Ем помітила його коли вийшла в будень на обід, все також неймовірний з голим торсом в жовтні,коли ранки починають буди морозними ,а вітри пробирають до кісток, тоді Емі подумало що їй здалось, але прокліпавшись Ем не помилилась, він був тільки в шортах і в кедах на свому двоколіснику з рюкзаком на плечах , так як Емі в цей час була в Кашеміровому пальто , це ж середина жовтня,з тих пір Емілі перестала дивуватись оголеним тілом навіть в кінці грудня, хоча тепер він був в блідо-рожевій майці але все таки в шортах до колін.Все ж та неймовірна зачіска,яку хотіла розпустити Ем,хотіла відчути на дотик ті шоколадні кучері,відчути аромат цих хвильок .