"День Вечірки"

579 37 4
                                    

Цілий четвер я просиділа над дуже цікавою книжкою " Легенди Старого Світу". Мені дуже сподобалося її написання , але я не знала правда це чи ні. Судячи з усього що твориться навколо мене ,усе може бути правдою. У ній розповідалося:

Давним-давно коли на світі нікого не було ,жив могутній фенікс. Після довгих років самоти він вирішив створити чотири раси (Людей,дріад,"драконів" і відьмаків) та два світи : Естал та Землю. Один був для нищих створінь-людей ,а інший для нас - створінь, які отримали від нього дар. Але згодом ,коли жителі Есталу стали впускати людей у їхній світ ,а вони почали загарбувати Землю, Фенікс з'явився знову і перемістив усіх на Землю. А щоб жителі Есталу та їх потомства не поверталися туди .Він надійно сховав ту землю так , щоб тільки за його бажанням її могли віднайти. Після чого він зник і ніхто його не бачив та не чув. Але ходили чутки ,що де-не-де люди увісні бачили та навіть розмовляли з Їхнім творцем

Під вечір я пішла ще раз до бібліотеки ,щоб найти якусь інформацію про Землю та Естал ,але її там майже не було . Трохи походячи по бібліотеці ,я спіткнулася і ледь не гепнулась. Підтримкою міні стала якась стара мітка на стіні. Коли я підняла очі ,я не зрозуміла що трапилось . На моїх очах стіна біля якої я стояла крутнулась рухаючи мене за собою.Коли це дійство трапилось я зрозуміла ,що це була таємна кімната. Мені дико хотілося знати ода вона у коледжі чи ні , та чи знає хтось про це. Так ось, у кімнаті виявилось дуже темно,тому Я хотіла увімкнути ліхтарик на моєму смартфоні ,але телефон навіть не вмикався (я його точно заряджала ). Після двох марних спроб увімкнути смартфон , я знайшла великий підсвічник . Добре що він виявився зі свічкою. Використавши свої сили ,я запалила свічку та сильно здивувалася. Це було дуже велике приміщення подібне на кабінет ,де було багато старих потріпаних книжок з цікавою палітуркою та стіл із якимись записами. Я підійшла ближче до столика та взяла у руки,на вигляд чийсь щоденник. Відкривши його ,я не повірила своїм очам. На першій його сторінці була фотографія двох хлопців та дівчина років двадцяти . І двоє із них виявилися моїми батьками. Прочитавши уважно ім'я автора , я впевнилась на сто відсотків ,що на фотографії мої батьки,бо написано там було : Альберт Фрейдер.

Не знаю якого біса тут робить щоденник мого батька , так щей не один - думала я тоді - І кому це взагалі потрібно. І найголовніше для чого ... Візьму собі цей щоденник та пару книжок ,але потім обов'язково треба повернути , а то знайдуть , і буде непереливки

Прокляття ФеніксаWhere stories live. Discover now