Усім привіт!
Вперше перекладаю фанфік українською мовою. Сподіваюсь вам сподобається. Якщо є якісь помилки не соромтесь виправляти у коментарях.
Усі арти з пінтересту.
Оригінал ви знайдете тут: https://archiveofourown.org/works/38363713/chapters/95865637
Музику добирала з любов'ю, тому обов’язково послухайте.
Гарного вам прочитання🌼
Wellsound - it's not so bad
Здається, дощ не припиняється. Це саме та пора року, коли дощ не знає таких слів як "досить", "зупинись" або "я хочу сонця". Здається, навіть рослини втомилися від постійних опадів, ґрунт, що оточував їх, швидко всмоктував воду й перетворювався на нестерпний бруд.
Якщо ж рослинам було вдосталь дощу, то й годі говорити про людей. Все, чого вони хотіли, це чисте небо та сонячні дні, але важкі краплі падали й падали з неба, здається, що в них інші плани. Дощ лив і лив, і жодних ознак на його припинення, або хоча б натяк на сонячне проміння, не було.
- Проклятий дощ, - Чімін здригнувся, а його руки вже посиніли від холодних крапель, що так і падають з грозових хмар. Чімін будучи одним із нещасних бездомних громадян Південної Кореї, не надто був задоволений такою погодою, і оскільки нещодавній поворот подій спонукав його до такого сміливого кроку, він все ж не звик до умов перебування без даху над головою. Він сумував за затишком батьківського особняку, за будинком без турбот, за будинком з багатьма кімнатами і затишною атмосферою. Але через деякі прикрі обставини його виставили за двері. А тепер він був один однісінький, ні від кого не залежний, здавалося, нема до кого звернутися за допомогою. І раптом йому спало на думку, як він, навіть не задумуючись, жив у теплі і ніколи не мав потребу у сухому одязі.
Він страшенно замерз і був готовий піти на все заради тепла. Тим не менш, дощ продовжував безтурботно падати на вулиці Сеула.
- Хто-небудь... будь ласка, дайте трохи погрітися.
- Ей, - пролунав голос, - в мене немає обігрівача чи щось типу того, але в мене є парасолька, - промовив хлопець.
"Попроси і отримаєш".
- Можеш взяти, якщо хочеш, - Чімін витріщився на нього, не знаючи, що робити, - ось, візьми.
Хлопець взяв руку Чіміна і всунув йому парасольку.
- Д-дякую Вам, - чемно подякував Чіміна, заїкаючись від холоду.
- Ну, тепер тобі буде принаймні хоч трохи сухіше, - хлопець махнув рукою на прощання, і без жодних зусиль пішов геть, занурюючись у проливний дощ, ніби крижані краплі й не турбували його.
"Так швидко..."
ВИ ЧИТАЄТЕ
Returning The Favour...
Romance"Я побачив справжнього янгола, коли проходив повз річку." "Я дивився на нього, і бачив у ньому весь світ." Ау, в якому Юнґі дає парасольку незнайомцю з обличчям янгола в дощовий день.
