Глава 3 #мурахивроті
Мене огортає страх. Божевільне тремтіння пробігає по всьому тілу кожен раз, як я згадую ті хвилини. Тут зі мною сталося це вперше - всепоглинаючий страх, що поїдає клітини мозку зсередини. Це не той страх, при якому ти відчуваєш легку лоскіт в животі дивлячись прохідний фільм жахів про старий будинок з привидами. Безвихідність- найстрашніше почуття, здатне відчути хлопець на зразок мене.
Я падаю в глиб темної безодні. Глибокого колодязя. Тіло повністю віджимає і сковує, я затиснутий між двох крайнощів. Це місто зводить мене з глузду.
Засинаючи я вдивляюся в темряву, розраховуючи побачити там містичний силует рудої дами. Дивлячись на хрести я бачу понівечене тіло Давида, що виросло перед усіма.
Мої сни завжди занурювали мене в царства найгірших кошмарів. Найчастіше, вони неприємні до остраху. Я бачив невідому людину в масці, яка готувався встромити ніж мені в живіт. Я не міг нічого зробити. Втікав по темному лісі, ховаючись від безжального полювання. Переживав криваву війну. Крізь сон я розумів, що застряг, надійно закрившись в світі фантазій, існуючому по своїм принципам і законам, даючи вигаданому персонажу розправитися зі мною.
Після загадкового вбивства юного єврея вулиці цього місця здавалися похмурою обителлю зла. По нім вешталися сліпі люди, не бачачі всієї містичності міста, в якому живуть.
Я ніколи не відчував безвихідь і дуже щасливий через це. У моєму житті завжди була запасна стежка, що вела до світла. Але тут мене буквально скинуло в круговорот страху. Я дізнався, що це - бути приреченим не роблячи нічого для свого порятунку, адже це безглуздо. Найгірші сни прищеплювали це почуття з дитинства, в цю п'ятницю я відчув його по-справжньому.
Ну а поки доводилося жити з відчуттям що ось-ось має відбутися щось страшне. Один раз, це саме «страшне» вже відбулося, значить інший не змусить себе чекати.
Вчорашній вечір запом'ятався суцільною темрявою для всього міста, чистою анархією і панікою, яка заволоділа кожним стоячимна площі.
Краплі крові, що стікали з дерев'яного хреста зводили людей з глузду. Вони не бачили нікого, штовхаючи один одного і тікаючи геть по чужим спинам.
Море з людей перетворилося в бурхливий океан, кожна крапля якого намагалася врятувати виключно себе. Чого вони всі домагалися, тікаючи від сцени стрімголов? Нібито якщо той час не сховаються геть, їх також приб'ють цвяхами вирізавши містичну букву «V» на грудях.
- "V" ... - в моїх вухах лунав голос брата, здивований і заплутанний. Дивний епізод: поки навколо нього кожен кричачи намагався відвернутися від жахливої картини, він відкривши рот розглядав глибокий поріз, ніби загіпнотизований видом крові - Леді V ...- мимричи повторив він, заглушаючи голос криками людей.
Леді V? Звучало абсолютно незрозуміло (хоч і знайомо для мене), поки Андрій не пояснив мені і своїм друзям що це означає. Загадковий анонім, який підписав себе так на листі навпростець висловлюючи погрози.
Жовтуватий папір, не особливо приємний на дотик ... Мені пощастило потримати лист в руці, побачивши страшний текст надрукований на машинці своїми очима. Невже на мого брата поклав око псих, здатний на абсолютно нелюдське вбивство підлітка?
Стоячи посеред безлюдної темної вулиці, на якій лише одна вивіска закритої кав'ярні висвітлювала морок, мені в черговий раз стало жахливо страшно. Невимовна паніка, нібито той, хто спотворив тіло пухкого хлопця стоїть за спиною, загрозливо вдивляючись в потилицю. Тримаючи в руках зім'ятий листок, я раз у раз озирався назад чуючи шум сильного вітру, піднявшого з заповненого смітника пластиковий контейнер, несучи його далі по безлюдній вулиці.
Телефон розривався від дзвінків наляканих батьків, які дізналися про інцидент на концерті і навіть не уявляюли де я блукаю.
Той вечір назавжди відклаася в пам'яті кожного дивлячогося на нужденне тіло, повільно покриваючеся павутиною струменів крові. Кожен буде бачити перед очима мертве тіло і гучний крик, дзвенячий у вухах після того, як хрест повільно виїхав вниз. Керівництво города відчуло себе справжніми придурками, обдуреними на очах у всього міста, прямо під час головного свята. Тільки подумайте: хтось зміг повісити на залізні ланцюги театральний церковний хрест, вкрадений з місцевого драматичного гуртка ставлячого «Страсті Христові». Звучить досить непросто - протягнути величезний реквізит на верхівку саморобної сцени.
Кровожерливий убивця бродить поруч. Нова смерть молодої людини. Нове горе ...
«Скоро ви все скажіть спасибі благородної Леді V" - старий хрипкий голос. Я чітко пам'ятаю його ніби почувши три хвилини тому. Психопатка намагалася голосно заявити про себе в прямому ефірі.
По голосу можна було уявити що їй не менше сімдесяти. Тут одне з двох:
1). Або в місті, чисто веселощів заради, перед сумною самотньою старістю пенсіонерка вирішила повбивати молодих
2). Або психопат імітує голос старої людини, теж чисто заради незабутнього образу (мільйони додатків зі спотворення голосу в допомогу)
- Сьогодні, коли я слухав подкаст перед концертом ...
- Ти слухаєш подкасти? - хмикнула Аліна. У них усіх була жахлива звичка перебивати один одного.
- Ну, я вирішив послухати ваш місцевий подкаст, перший вилетівший в «iTunes", щоб краще познайомитися з містом.
- О май гад, хто знайомиться з новими містами через пердунскую балаканину? - їй Богу, хотілося замотати рот скотчем цієї стерві, без угаву балакоючої плямкаючи черговою платівкою «Дірола». Оголюючи її вона давала розглянути кожному жуйку між білосніжних зубів.
- Так ось, в студію зателефонувала стара, представившись як Леді V.
- Я не думаю, що стара буде перелазити через паркани щоб закинути камінь - тремтячим голосом зауважив Андрій, не на жарт наляканий. Він вихопив лист з рук і нервово м'яв потенційний доказ в руках.
- Стара не стала б на очах у всього міста вішати труп підлітка - висловила Кароліна і так зрозумілий здогад.
- Згадайте всіх, хто може вас ненавидіти настільки, щоб почати загрожувати і потім жорстоко вбити хлопця - звернувся я до кожного.
- Ого, таких і не злічити - хмикнула Аліна, нервово глянувши на знизившиго очі Андрія, потупившого погляд. Він ніколи не опускав очі вниз. Сьогоднішній день став переломним для нього, як і для всіх.
