ПОПЕРЕДЖУЮ! ІСТОРІЯ МОЖЕ БУТИ І СУРЖИКОМ, ТАК ЯК РОЗПОВІДАЛИ НА НЬОМУ!
Люди пережили велику потрею , у нас в селі 120 загинуло. Брали всіх, і малих і дорослих.
«Дам приказ ему на запад, едь в другую сторону, уходили комсомольцы...на Гражданскую войну, уходили расставаясь, покидая родной край , «ты мне что нибудь родная на прощанье пожелай».Он пожал подруге руку, глянул в девичье лицо « а ещё прошу тебя я, напиши мне письмецо» «но куда ж я напишу? Как я знаю твою путь?» «все равно» сказал он тихо «напиши куда нибудь» »
У Прилуках, дом Олега Кошевого, ой багато позабувала партизанів, каже «це все наіграно», хоче вона пить, а їй дають свічку. Йшов хлопець на війну, скільки оглядається, у хаті світло.
Ловили й дівчаток у Германію (від автора: на той час у Третій Рейх) зловили, з діваються над ними, сиджу, а баба Настя «бла, бла, бла» (від автора: на Німецькому)
« Насть, ти мене хоч не матюкаєш? Я ж Німецького не знаю»
А Катю Німці жаліли, а інша, прости мене дитя, в борделі.
« Край села стоїть хатина, похилилася вона. Там жила собі Ярина, з одним сином удова. Вже два місяці проходить як забрали Василя (від автора: Василь - син Ярини), і зосталася Ярина, одинока і сумна. Її люди розважали, скоро прийде твій Василь, її серце відчувало, що в бою загинув він. Раз у вечері піздненько, як заснуло все село, до Ярини потихеньку, щось застукало в вікно, а Ярина відчиняє, дай питає «хто такий?» увійшов на двох костелях, ще й без правої ноги, а Ярина, відчипляє тай питає «звідкіля?» «невже мати не впізнала свого сина Василя?)»»
Ото війна була така. Тут вже й не було, війна була, а люди ще й до пам'ятника не хочуть ходить. А зараз кричать «То все наіграно!»
————————————————————
Вона народилася 1939, війна почалась 1941. Розказала, що вона знала. Тому вибачте. Там помилки які ви знайшли, лише мої. Коли поїду в село розкажу же історій
Враховуїчі ці слова і цифри - 318
