Усього потроху. Тримайте віршик.
Твій світ ось ось затьмарило туманом
Накрило з головою чорним пледом
Невпевнено йдучи пустим майданом
Забула вмить своє життєве кредо.
Душа обірвана, і груди більш не мають сил
І серце вже не б'ється, втрачена надія
Не пам'ятаєш навіть, як щасливою спускалася з перил
Тоді було кохання, невмируща мрія.
Наразі в вухах спокій, мертва тиша
Нема тривоги, ненависті, зла
В очах потроху все почне темнішать
Побуть щасливой вона так і не змогла...
00:59 7 січня 2016