Лікоріс

Я коротше повидаляла той позор, тільки лишила Одержимих(мені подобаються там деякі моменти) і Письменника, бо там дохуя вподобайчиків. Мб буду закидати вірші деколи. Не впевнена, якщо чесно

Бум)
          Бігом гляньте на фф, пліз
          Я так загорілась ідеєю, що написала за три дні...

Коротше,вмене є тгк Дім лікорісів
          І я не можулишити тут посилання
          Якщо раптом комусь цікаво - шукайте по назві

І от знову червень. І я знову слухаю Drunk Dazed в далекій дорозі. Відчувається зовсім по іншому. Наче я, ще буквально рік тому - незнайома мені дитина. Чи зараз я досить доросла?- ні. Через рік, чи навіть місяць, цей пост здаватиметься мені дитячим. Але мені важко буде втрачати ту, ким я є тут і зараз. Чи не найбільше я завдячую своєю особистістю Вотпаду: саме  тут я вперше дізналась, на що здатна; відчула підтримку; прийняла свою ідентичність. Дякую людям, котрі це прочитають просто за  те, що вони є!

Цеє... 
          Всім привіт. 
          Я, чесно,  втомилась від творчої кризи. Так сказати - не надихнулась, а натхнулась. Моя дівчина каже, що треба взяти перерву. Я її послухала тако, подумала, і от: я офіційно беру перерву. Може, щось і писатиму, але без публікацій. Орієнтовно тиждень, постараюсь якнайшвидше воскресити два початі фф. 
          Ще раз вибачте, гарного дня! Чи вечора, чи ранку... Чи ночі?:)

Слууухай! Давай спишемось, я думаю так буде легше працювати. Пропоную спочатку через електронку. Якщо що пиши сюди smer.vorogam1@gmail.com! Буду дуже рада якщо напишеш!!!

"Одна усмішка може викликати як радість, так і жах. Залежить від того, хто усміхається"
          "- Вона така сексуаальнаа"
          "- За язиком слідкуй!"
            ®ЧенСани

Нотатка:
          27.04 
          Дивлю си на ті яскраві сонця,
          Вдихаю аромати трав,
          А перед очима Пристань лотоса в вогні,
          Мертві Ю Цзиюань і Цзян Фенм'янь.
          

Всяка всячина або Люта хрінь від лікоріса:
          Дім(3)
          
          Гудки потяга в далі,
          Тихий легіт шумить.
          Мої вірші - невдалі,
          Та зберігають цю мить.
          Мить, коли сонце
          Відбилось в очах,
          І маленьке віконце 
          З'явилось в ночах.
          Угорі пухнаста вата,
          Унизу - вода.
          І батьківська рідна хата
          Букет кульбаби склада.
          
          Персонажам, що жили для помсти
          
          
          Помста - зло,
          В сенсі - неприйнятна.
          Помста розум дурманить.
          Знаю я багатьох,
          Кого помста тримала
          У світі, хоч нема вже й кісток.
          Навіть прах вже зітлів,
          А помста кривава
          З холодними лезами тут...
          І тоді, коли сонце зимове розтало,
          Їхніх душ не розтанув порок.

Господи, я вже дорвалась до модао. І от, на ніч я уявляла отой міні фанфік, і вперше... виспалась! 
          Отак)