Настя Джан

Привіт, мої дорогі!
           Сьогодні неймовірний день для мене…
          «Між свободою та втратою» пройшла модерацію та офіційно прийнята у конкурс дарк_роману!
          Це не просто формальність — це крок у майбутнє, де моя історія може зазвучати ще гучніше й знайти своїх читачів.
          І саме зараз я згадую слова Елеонори Рузвельт: «Майбутнє належить тим, хто вірить у красу своєї мрії». Ця цитата для мене — як дороговказ, адже все, що я роблю, народжується з віри у силу слова та красу мрії, яка здатна змінювати серця.

          Привіт мої любі! 
          Уявіть, що ви потрапили до бібліотеки, яка відкрита лише одну ніч.
          І можна взяти лише одну книгу, щоб прочитати її до світанку.
          Яку б ви обрали?

Вітаю всіх колег по перу з міжнародним днем письменника!Бажаю кожному у цьому році досягти усіх поставлених цілей,дописати нарешті те,що було закинуте або відкладене до кращих часів.Нехай ваші твори побачать світ,бо кожна історія,як ї її автор-унікальна. Нехай натхнення та нові ідеї,накриє з головою,наче хвиля,і кожен етап роботи буде приносити море задоволення!
          Дорогі письменники,поети,та всі причетні митці,вітаю вас і бажаю кожній книгі,побачити світ з полиці в магазині!

Історії не переїжджають.
          Вони вміють бути в кількох місцях одночасно.
          https://lnk.booknet.ua/01khp8hv5v8xfwwzp7qv85y4sd

Коли я починала писати «Терапію спогадом», це було моє особисте занурення у пам’ять і внутрішній діалог. Я навіть не очікувала, що ця історія викличе таку хвилю коментарів і відгуків. Для мене це велика несподіванка й водночас найбільша радість — відчувати, що слова оживають у ваших переживаннях.
          Я також розумію, що для деяких читачів ця історія може бути непростою: вона вимагає зосередженості, терпіння й готовності зустрітися з власними спогадами. І саме тому ваші відгуки для мене особливо цінні — вони показують, що навіть складні тексти можуть знаходити відгук і підтримку.
          Дякую кожному, хто йде цим шляхом разом зі мною. Попереду ще багато відкриттів, і я щиро рада, що ми можемо проживати їх спільно.

Привіт мої любі! Ловіть продовження "Терапії спогадом".
          Називається" Продовження без початку"
          Ви коли-небудь думали, що хтось може вкрасти ваші спогади й перетворити їх на програму?
          Цей роман — про те, як пам’ять стає товаром, а особисті слова оживають у чужому голосі. Запрошую вас у Флоренцію 2025 року, де штучний інтелект може проникнути у найпотаємніші куточки душі.

Дорогий читач, випадковий чи той хто слідкує за мною давно. Ти не випадково тут.
          Я давно не оновлювала розділи. Робота, життя, нескінченні справи — все це з’їдає час, але не голос історій. Вони досі говорять. І якщо ти читаєш це — значить, одна з них вже тебе кличе.
          
          У мене їх три. І жодна не про вигадку. Вони — про тебе. Про те, що ти ховаєш. Про те, що не сказав. Про те, що болить, але не має імені.
          
           «Терапія Спогадом» — якщо ти колись був спогадом для когось.  «Корабель» — якщо ти колись плив крізь втрати, не знаючи, чи є берег.  «Подібна птахам» — якщо ти колись мріяв літати, але залишився на землі.
          
          Я не прошу лайк. Я прошу чесність. Прочитай. Якщо щось зачепить — залишся. Підпишись, якщо хочеш бути поруч, коли я повернуся з новими розділами. Коментуй, якщо маєш голос, який хоче бути почутим.
          Ці історії не для всіх. Але якщо вони для тебе — ти це відчуєш одразу.

Друзі, хочу щиро подякувати кожному, хто читає, голосує, коментує й просто буває на моїй сторінці. Кожен перегляд і тепле слово для мене — мов промінь світла, який мотивує творити далі. Завдяки вам я частіше викладаю нові глави й з радістю занурююсь у світ історій.
          
          Але коли тихо — без реакцій, без слів — мені важко зрозуміти, чи резонує з вами те, що я створюю. І з'являється думка, що, можливо, моя робота не зачіпає. Тому ваша участь для мене дуже важлива — вона робить мої історії живими .
          Дякую, що ви зі мною 

Інколи ми читаємо текст — і відчуваємо, що це не просто історія.
          Це щось, що шепоче всередині нас, ще до того, як ми зрозуміли сюжет.
          Мій новий роман уже тут.
           Назва: Терапія спогадом
           Жанр: містика, психологічна драма, атмосфера Італії
           Це не про когось. Це — пошук себе.
          Тут тиша має голос. Пам’ять — запах. А спогади — форму, яку ти не впізнаєш, доки не прочитаєш.

Мої дорогі читачі!  Зараз я працюю над продовженням — нові частинки вже визрівають у моїй уяві й незабаром оживуть на сторінках. Дякую вам за терпіння, підтримку та те, що залишаєтесь поруч, незважаючи на паузу. Ваше очікування — це те, що надихає й наповнює віру в історію. Скоро буде нове — і я вже нетерпінням чекаю, щоб поділитися з вами