Субота 10:00 вечора
Ада лежала і заповнила свій особистий щоденник. ,,Ааа якось скучно о придумала! Я буду вести свій особистий щоденник на китайському!"Ааа я геній! (Вона в ідеалі знала цю мову)
Так ну почнем...看来我爱上了他...
Через годину вона закінчила писати, закрила щоденник і заснула...
Понеділок 9:10
Ада
«Клас я знов запізнююсь! Супер! Головне йти швидко а то знов зустріну -дядька козла!«Ой блін я це що в голос сказала! Ой дурочка!»
«Так все заходжу до класу головне не опозоритися»
-Добрий день вибачте за запізнення можна зайти на парту.(її лице миттєво стало червоним а за останніми партами вона побачила Іру і Вероніку які тоже були червоні але вже від сміху)
-Хахахаахха господи!зайти на парту хахахаах я зараз вмру хахахах!(Ніка)
(Іра не могла через сміх нічого сказати )
Ада лише почервоніла і тихо сіла за парту «Клас яка я молодець! Мм супер! Так ладно що зараз за урок мм біологія супер!»
-Діти! Сьогодні ви будете писати проект! І я розділю вас по парам!(Вчителька)
-Можна я з Ірою І Адою! будь ласка! Будь ласка!
-Вероніко! Я сама вас розділю і тим більше можна лише по двоє!
-Ааа зануда(Сказала Вероніка шепотом)
-Вероніко ви щось сказали!? (Суворим голосом промовила вчителька)
-Так казала як нам повезло з вчителькою ви прям ангел! Ну ми і везунчики!
-Ой ну хоть собі не бреши! Ладно вертаємся до уроку розділю вас по парам Влад сідай з Дашою...
Так ну начебто всіх поділила по парам а ні лишилися наші голубки!
-Ви серйозно?!(Арсен)
-Ні жартую!
-Ні ви знущаєтесь я не буду сідати з ним!(Ада)
-Не мої проблем!так ну все урок майже закінчився такщо доробите дома!
-Зашибісь!(Ада і Арсен)
-Ну от бачити ви навіть говорите вже одночасно!(Вчителька)
___________________________________________
看来我爱上了他-Здається я кохаю його...
___________________________________________
14:00
Ада
Ось уроки вже закінчилися і всі розійшлись.
Вони залишилися самі у класі...
-Та за що мені це!?(Ада)
-У мене те саме питання (Арсен)
-Ну то а чому проблема? Давай кожен окремо зробить свою частину проекту. А зараз спокійно розійдемся по домам!(Ада)
-Валим(Арсен)
Ада підійшла до дверей і потягнула ручку в низ...
-Що за чортівня!?(Вона пробувала відкрити двері але у неї нічого не виходило!)
-Господи нащо так кричати!І так без тебе голова болить! Що там у тебе сталося?
-Ці дурацькі двері не відкриваються!(Говорила вона з підвищеною інтонацією)
-Ти без мене нічого не можеш зробити чи що?(Промовив він )
«Ні ну він знущається!»
-Такий розумний сам попробуй!
- Гаразд (Арсен став і підійшов до дверей)
Але коли хотів взятися за ручку випадково доторкнувся до її руки. У класі повисло неприємне мовчання.
«Так треба щось сказати! Або зробити а то він зараз дізнається що я в нього закохана! Але ж я всього не закохана!
Ну як він мені подобається але це ж два різні поняття!» Але її думки перебив чиїсь сміх.«Стоп сміх! Що!?»
-Не знав що коли ти думаєш ти розмахуєш руками ти мене чуть три рази не вдарила.
-Пробач «Ааа як стидно сховайте мене кудись! Я зараз здається червона як помідор!»
Вона закрила лице своїми маленькими ручками щоб не було видно якого кольору її лице.
- Ніколи не думав що колись таке скажу, але ти така мила!
«Стидно стидно! Стоп що!? Мені причулося чи він сказав що я мила!?»
- Тобі не причулося(Сказав він усміхаючись)
«Це добре стоп! Звідки?!»
- Догадався(сказав він досі усміхаючись)
- Все може закриємо цю тему...?(Сказала вона максимально тихо але він почув)
-Як скажеш бажання дами закон! «Чому він усміхається!? Стоп він сказав бажання дами закон!? Містер козел став вихованним!? Ладно подумаю дома а зараз треба вибиратися»
- Добре місіс давайте закінчимо це мовчання і подумаємо як нам вибратися.
- Добре. Стоп а ти вже пробував відкрити двері?
- Так. Поки ти розмахувала своїми руками а в такому стані ти була хвилин двадцять...
- І ти просто стояв і сміявся!?
- Ну а що я мав робити? Ти до речі один раз попала мені по лиці було боляче ( Говорив він тримаючись за праву щоку)
-Ой (нарешті і Ада засміялася)
- А у тебе прекрасна усмішка(Сказав він роздивляючись її )
-Все достатньо розмов ( Збентежено промовила вона)
- Як скажеш.
- Ну і як нам звідси вибратися?(Ада)
- Можна дочекати до завтра щоб нас витягли звідси, а можна через вікно(Арсен)
-А подзвонити не варіант?(Ада)
- Ні звичайно якщо не хочеш проблем.
-Проблем? Які ще проблеми?
- Ти думаєш залишатися в класі біології до сьомої вечора законно?
- Вже сьома!?( Ада)
- Точніше 19:07
- Якщо хтось дізнається нам капут!(Ада)
- Ну це ще не сильна проблема, а от розбитий мікроскоп і Акваріум цілком .
- Чекай ми ж нічого не розбивали?(Ада)
- Ну ти можливо й ні а от я...
- Все нам Капець!
- Але ж є варіант не попастися і вилізти через вікно!
- Ти серйозно!? другий поверх!
- Ну тут не високо і тим більше я вже не перший раз вилажу через це вікно.
- Всмислі не перший раз!?
- Все відповіді закінчилися. Давай вже швидше тікати звідси а то охорона починає переглядати класи з восьмої (Сказав він відкриваючи вікно)
- Ну гаразд почекай.(Ада)
Ада взяла свої речі і підійшла до вікна
- Ну і як ми спустимся?
-Просто бачиш це дерево ось по ньому і спустимся.
Він швидко стрибнув на дерево і вже через п'ять секунд був на землі.
- Давай тепер ти!( Крикнув він )
- Ні!
-Ти серйозно!?
- Я боюсь висоти!
- Але тут не високо!
- Ні не буду Тай все!
- Та ти знущаєшся! Ладно давай я тобі допоможу!
- Ні!
- Йомайо! А за шоколадку!
- Добав ще квіти і згоджусь!
- Всі дівчата одинакові! Ладно все спускайся.
- Так!
Він подивився на неї і подав їй руку.
Але вона лише ,,случайно" штовхнула його ногою і попала прямо по носі
-Ой
- Ай блін ти спіцяльно!?
-Ні ти що як ти можеш навіть думати про таке ( Говорила вона не стримуючи сміх)
- Ну і тепер спускайся сама!
- Як скажеш (вона подала плечима)
Один стрибок і вона вже була біля нього.
- Ти ж казала що боїшся висоти!
- На що не будеш заради шоколадки та квітів.
- Щоб я ще раз тобі повірив!
- Говори що хочеш все одно що я не скажу в те і повіриш.
-Ааа бісить! Все я додому!(Арсен)
- Папа ще побачимося.
-Ага
