Мамо, я хочу жити.

--- 1 ---

Ай, біль. Моя голова болить... Чорт, де я?

  Цьго ранку я прокинулась опів на п'яту... Скільки я спала? Я взагалі спала, чи просто втратила свідомість? Сонце занадто яскраве... Потрібні сонцезахисні окуляри, негайно!

  Це був не перший і не останній ранок коли я прокидалась не у себе в ліжку. Я взагалі не знаю де моє ліжко. Додому ніколи не повернусь. Там занадто багато спогадів. Тому зараз я просто поїду у готель, приведу себе до ладу і поїду до батьків. Завтра день подяки. А такі свята проводять зі сім'єю, вірно? Мама давно просить завітати...

  

* * *

Десь у кишені завібрував телефон.                

- Так, Боні. - Сказала я прохрипшим голосом

- Привіт Торі! Я така рада тебе чути! Ми давно не розмовляли. Ти приїдеш на день подяки?

- Звісно Бо. Куди ж без сімейного кола...

- Торі, я хвилююся неймовірно. Після того як... кхм... Гаррі не повернувся з експедиції ти така сумна. Але пам'ятай. Життя не стоїть на місці...

- Бо, він живий. Ясно!

- Є якісь новини?

- Ні, вони шукають. Апалачі великі. Але я впевнена, вони знайдуть.

- Торі, пам'ятай...

- Боні вибач, мені треба бігти! Я приїду і ми поговорим. Ок?

- Звісно.

Я відключилась. Чорт, без дози я цьго не витримаю... Так! Торі, зберись. Ти маєш зробти це свято чудовим. І ти це зробиш... Мусиш, заради Гаррі. І він повернеться. Обов'язково.

  

*****

Від автора ----------------

  Це початок тому ця частина маленька. Я планую писати більші. Знетерпінням чекаю відгуків. Для мене важливо знати вашу думку. Приємного читання.